Бісять «експерти», котрі розхвалюють онлайн-бізнес в умовах повного карантину.
«Втратив роботу? Якраз час вчитись працювати онлайн!»
«Діджиталізуйте свій бізнес, переносьте продажі в інтернет!»
«Ха, карантин показав, що не дуже і потрібні офіси, можна працювати з дому.».
Ага, сраку він показав.
«Лишаймо, тату, торгувати, бо вже нема чим здачу давати.»
Бляха, так ніби бізнес у інтернеті існує автономно від решти бізнесів. Так ніби онлайн-економіка існує окремо від загальної економіки. Основна маса клієнтів онлайну і грошові потоки – зі світу офлайну. А інтернет – просто надбудова. Навіть не надбудова, а прибудова. Кімната, яку не опалюють в зимовий період, бо нема на то грошей. І живуть в ній лише у сприятливі, теплі часи.
І коли усі сидять без заробітку – грошей на покупки в інтернеті нема. І ті всі ваші супернатуральні мила, курси іспанської та намиста нікому, бляха, не потрібні.
Більше того, якщо в онлайн-бізнес ринуть потоки непідготовлених підприємців – то не маючи знань, навичок такого бізнесу та коштів на промоцію, вони просто почнуть демпінгувати, щоб хоч якось конкурувати із вже діючими продавцями товарів та послуг. І обвалять будь-яку рентабельність к бісовій матері. Для усіх.
Гроші, на які функціонує онлайн-бізнес, лежать у кишенях тих, хто кермує, пече, вчить, лікує, каже клієнтам «доброго дня» вживу, рахує на калькуляторі і носить звіти в податкову. Зрозумійте це, бляха-муха.
І знижки на продаж книжок онлайн - 70% означають, що книгарні працюють вже нижче рентабельності і роблять просто шо-небудь, щоб мати хоч якісь гроші на поточні витрати типу оренди, зп та податків.
І мене ця картина неймовірно засмучує.
