Часто чую від батьків: "Моя дитина виявляє агресію? Чому ти такий злий? ...." Звідки в малюків агресія і напруга і що можна зробити, щоб позбутися "небажаних гостей".
У добу стрімкого розвитку інформаційних технологій сімейне виховання, як і виховання в цілому, вимагає інноваційного переорієнтування. Сучасні дива техніки: планшети, айфони, смартфони, комп’ютери посіли значне місце у житті людей. Домашніх господарсько-побутових обов’язків попри це ніхто не відміняв. Доба також незмінно має 24 години і не більше! Таким чином, в сімейному тайм-бюджеті скоротився час, який батьки виділяють на спілкування з дітьми. Пропорційним стало зростання кількості проблем, пов’язаних із вихованням дітей.
Однією з найбільш популярних є агресивна поведінка дітей та негативні емоції, як реакція на будь-яку заборону, відмову з боку батьків. Діти інколи нагадують легкозаймисту субстанцію, котра спалахує від найменшої іскорки… Звичайно, такі конфліктні ситуації турбують батьків та негативно відображаються на здоров’ї дітей.
Спробуємо сформулювати чіткий план поведінки батьків у ситуаціях, коли дитина впадає в істерику, негативні емоції:
- Не відповідати негативним, образливим тоном, криком.
- Не передражнювати дитину.
- Не ображати словами особистість дитини, не принижувати.
- Не впадати в паніку, плач, агресію із звинувачуваннями.
Навпаки, слід говорити спокійним, врівноваженим тоном:
- Сказати, що ви любите сина/доньку завжди.
- Визначити і визнати негативні емоції, які вирують в душі дитини. Це спрацьовує як «стоп» для істерики, неврівноваженої поведінки.
- Розпитати про причини незадоволення, обурення.
- Пояснити як їх можна висловити в інший спосіб.
Діти часто поводяться нервово і агресивно тому, що не знають як іншим чином продемонструвати своє ставлення в проблемних ситуаціях.
- Закріпити правильну модель поведінки дитини в подібних ситуаціях за допомогою казки, оповідання, де герої (звірята чи люди) переживають подібну проблему, вагаються як поводитись, говорять про своє обурення чи злість і мирним шляхом вирішують конфлікт.
Психологи називають цей прийом «терапевтичною» казкою, але батьки можуть самостійно, відповідно до конкретної проблеми, розробляти такі казки, розігрувати їх разом з дитиною за допомогою пальчикового театру чи театру рукавичок, ложок і т. ін.
Отже, обізнаність із способами вирішення проблеми – це вже половина успіху. Пам’ятаймо, що батьківська любов ґрунтується на безмежному терпінні і розумінні, а саме ці складові найважливіші у вихованні дітей! Будьмо люблячими батьками!