Людський вулик

  • Олександр Вільчинський
  • Автор: Олександр Вільчинський
  • Український прозаїк, журналіст, науковець, асистент кафедри журналістики ТНПУ. Лауреат Всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронація слова 2002», володар гран-прі і першої премії «Коронація слова 2003»

  • access_time

Він з’явився тут років зо три тому, ще не у всіх квартирах вечорами світло, але вже здається, що він тут стояв завжди. Хоча ще недавно тут був пустир, чи то там чиїсь грядки, а тепер от цей будинок-красень. За його будівництвом мимохіть спостерігав, бо ж це у моєму районі, а тепер от... Перший поверх, зліва направо: “Світ матраців”, за ним аптека “Рецептіка” (також надає послуги через інтернет), далі магазин “Продукти”, тоді “Сервісний центр” (комп’ютери, побутова техніка), далі магазин побутової хімії і косметики, за ним “Теплоцентр” (монтаж опалення, гарантія, сервіс), потім ще одна аптека, але цього разу мережі “Фармако”, за нею з переходом на другий поверх “Стоматологія”, поруч загадковий центр “Чжуан Юань Цигун”, агенція нерухомості “Світ квартир”, “Тернопільбудконтроль”, тоді студія “Еяома”, меблевий магазин “Бос” та крамниця жіночого одягу та взуття “Сюзанна” і нарешті — “Вікна “Корса”. А ще ж новий дитячий майданчик, асфальтована автостоянка. Будинок на два під’їзди, дев’ять поверхів, всього 69 квартир. А тепер трохи математики. Візьмемо по мінімуму, нехай у кожному закладі від трьох до п’яти працівників, множимо на 15, виходить, там працює від 50 до 70 тернополян. Мешканців квартир також порахуємо по-мінімуму, нехай 2-3 на квартиру. Виходить, в будинку може мешкати від 130 до 200 людей. От я собі й думаю, був пустир, грядки, а тепер людський вулик! Скільки людей змогли знайти собі роботу і покращити житлові умови. Хоча, якісь активісти, пригадую, за ті свої грядки і бідкалися.

Коментарі (0)

Може, тому що у Швеції я опинився в листопаді, коли рано вечоріє, а може, тому, що в інших країнах, де бував все по-іншому,...

Він з’явився тут років зо три тому, ще не у всіх квартирах вечорами світло, але вже здається, що він тут стояв завжди....

Осінь, щоб літати, чомусь навіть більше, ніж весна. І восени, я літаю майже стільки ж, як влітку сиджу на веслах. Хочете...

Мені щастило на поетів, принаймні, і досі люблю поезію. Завдяки тітці Мотрі, вчительці української мови й літератури, я ще,...

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up