Насправді її вже давно вкрали, принаймні вони так думають, і їм так добре, як є. Володіти нашою землею під прикриттям “оренди”, платити реальним власникам копійки у той час, коли самі отримують надприбутки. Мова про олігархів, від Ахметова і далі, які є реальними власниками агрохолдингів, елеваторів, млинів та плантацій і просто не хочуть, аби шило вилізло із мішка. Недарма ж кидають мільйони на пропаганду проти приватизації землі і через кишенькових політиків, депутатів, фракції і партії намагаються навішати нам, що приватна власність на землю — це гріх. Тобто у всьому світі не гріх, і скрізь власна земля є запорукою заможності, а в Україні — це гріх і злочин мати свою землю. Щоправда, крім України гріх вільно розпоряджатися своєю землею, а отже вільно її купувти й продавати, лише у кількох країнах, серед яких Північна Корея, Куба і, звичайно, Росія. А оскільки у московському Мордорі все ще виношують плани “воссоєдіненія”, то завершальний акт прощання із совком, законодавче запровадження приватної власності на землю в Україні також викликає у них свербіж, і не лише в носі. І саме тому “пята колона” із проросійських партійок та численних агентів із колишніх кагебістів, які, як відомо, колишніми не бувають також проти приватизації землі. Словом, всі вони обєдналися, і всі проти нас: і олігархи — реальні землевласники, і пригодовані ними крикливі вилоносці, і російські маріонетки. І з екранів, і з ефірів, і нишком, і тишком, і все для того, щоб тільки земля наша не стала справді нашою.