Наша звехнутість на деталях часто служить нам погану службу

Може то просто така мавп’яча доля – пильно стежити за комахами і корінцями, вишукувати дрібні плоди поміж рябого листя і не бачити загальної картини.
Нас дуже легко обманути і відволікти увагу вільною рукою. Ми з радістю обманюємось на влучні фрази і вдалі кадри, на гарну операторську роботу і квадрокоптерні панорами. Ми ідемо вслід за красивими очима і запахами на край світу, як щурі за Нільсом. /

Диявол ховається у дрібницях, а ми постійно намагаємось його відшукати, хоча для нас було б набагато краще не знайти його взагалі ніколи. 
Ми постійно дефрагментуємо, виокремлюємо і рафінуємо. Наші уявлення про світ і людей - виловлені окремі факти і враження, уламки і скалки, вибрані фотографії.

І коли на нас обрушується загальна картина поточного, як цунамі на узбережжя Філіпін – це надовго вибиває повітря з легень і легкість із життя. Бо дуже складно співставити розрізнені дрібні деталі, котрі забирали всю нашу увагу, з глобальною картиною світу. 

Деталі, які завжди нам так важать – виявляються зайвими до поточного механізму життя, взагалі до нього не підходять. Це просто непотріб, яким торгують пенсіонери на тротуарах блошиних ринків. 

Короткозорість – глобальна хвороба людства. Ми бачимо на відстані простягнутої за бананом руки, а далі нам і не дуже треба.
Замовкни, Зіґмунде.