Наші парки

Може, у нашої міської влади колись дійде черга і до парків. Аби зробити їх ще кращими і щоб справді за європейськими й світовими стандартами. То окрім регулярного косіння трави, хоча тут, мабуть, точніше сказати — вибривання, з чим у нас традиційно проблеми, варто подбати і про огорожу. Це одразу додасть і місту, і паркам. Звичайно, про огорожу без замків, обов’язково з металу і висотою хоча б два метри. Гарним прикладом є Львів, парк імен І.Франка чи Стрийський парк, далеко ходити не треба. Бо й навіть та явно застаріла убогенька огорожа, що є у нас попри Топільче від музшколи до “Ковчега” й трохи далі у напрямку “Орнави”, і то наскільки додає і самому парку й прилеглим вулицям. Ця огорожа давно потребує заміни й продовження. Залишивши відкритим вхід від Надставної церкви, непогано було б протягнути її вздовж греблі, а на Загребеллі продовжити вздовж вулиці Дружби. У парку імені Т. Шевченка огорожа сама напрошується вздовж вулиці Білецької, так само з відкритими входами. А у парку Національного Відродження можна і з усіх боків. Окрім суто естетичного, вона матиме і практичне значення — нарешті раз і назавжди зафіксує межі парку, щоб більше не було спокуси забудовувати його краї, як є тепер. Ну і Старий парк також, те, що упустили колись, ніколи не пізно надолужити. Хоча, звичайно, головна окраса будь-якого парку все таки дерева, до того ж чим вони старші, тим парк гарніший і тим приємніше ним прогулюватися. Але то справа часу, у цьому сенсі з кожним роком наші парки лише гарнішатимуть.