Неоціненний і не оцінений дар

Ось уже 26 років ми живемо в незалежній державі. Живемо, не боячись, що наш стяг, який увібрав у себе кольори неба і поля, комусь не сподобається. Живемо в супроводі урочистої мелодії «Ще не вмерла Україна». Живемо без очікування вказівок з Москви.  Чверть століття – час достатній для більш-менш ґрунтовних висновків. В ідеалі здобуття незалежності мало б вивільнити творчі сили народу і створити умови для його економічного і духовного процвітання. Але це – в ідеалі. Насправді ж у нас якось вийшло так, що сприятливі умови були створені для культивування найгидкіших людських рис. Як результат – купка людей живе, а перед більшістю стоїть примітивне у своїй жорстокості завдання: вижити. За будь-яку ціну. Тонкий прошарок так званої еліти купається у розкошах без жодних моральних обмежень і стримуючих факторів, простіше сказати, впивається свинством. І все це – на тлі декларативної, «показушної» релігійності та фальшивого патріотичного пафосу. Любо дивитися, як під час відправи стоять пліч-о-пліч у церкві, молитовно склавши руки, політичні шахраї і «професійні» патріоти, «нові українці», спритні ділки, «козаки» в опереткових мундирах і з плямами на репутації, бандюки, неправедні правоохоронці…

Тотальна зневіра людей у можливість кращого життя – головне, що може поставити собі в «заслугу» влада. І ще, звичайно,  створення цілої армії холуїв і прислужників на місцях, чий несхибний нюх та інстинкт яких дають змогу безпомилково визначити власну вигоду. Це, зокрема, і завдяки їхній «подвижницькій» роботі ось уже 26 років у нас, із дотриманням (про людське, тобто «західне», око) зовнішньої подоби демократії вирощується глибоко антигуманне за своєю сутністю, цинічне і облудне номенклатурно-кланове утворення, яке не соромиться називати себе українською державою. І яке виявляє схильність агресивно ображатися і ставати у величну позу, коли його діяння витягують на світло. 

Здобута незалежність. Цей штамп за чверть століття закріпився у свідомості, і ми вже не задаємося питанням: вона здобута чи просто отримана? Здобували ж бо її, в повному розумінні слова, Лук’яненко, Стус, Чорновіл та інші, які майже все життя провели на вогнищі ідейної самопожертви. А маси тих, які дозволяють маніпулювати собою і безсоромно дурити себе, її просто отримали – завдяки сприятливому збігу обставин. Тому і залишається цей неоціненний дарунок долі належним чином не оціненим. 


 

Коментарі (3)
  • Геннадий Малинский

    Україна,  як  рідная  мати  

                         



    Від  Донецька  до  Крима  і  Львова

    Розпростерлась  моя  сторона.  

    Знають  в  світі  красиве  це  слово  –  

    Україною  зветься  вона  



    Там  де  простір  безкрайнього  поля,  

    Від  сівби  і  до  самих  до  жнив,  

    З  колоском  колихається  доля  

    Козака,  що  раніше  тут  жив.  



    Я  ходив  по  зелених  Карпатах,  

    Бачив  сяйво  церков  золоте,

    У  віночках  на  наших  дівчатах  

    Різнотрав"я  казкове  цвіте.  



    Україна,  як  рідная  мати  

    Огортає  теплом  нас  своїм,  

    А  Шевченко  -  він  буде  стояти  –  

    Збережемо  прекрасний  цей  дім.



    адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612289

    Рубрика: Громадянська лірика

    дата надходження 09.10.2015

    автор: Геннадій Деснянський
  • Jack Winchester

    Фуйня старого маразматика... "Не оцінений" блохер... "цинічне і облудне утворення". Гарно! Головне, самокритично. А свою "патріотичну" думку про "тотальну зневіру людей у можливість кращого життя"

    засунь собі в дупу... Ідіоте!

    Ігор Дуда reply Jack Winchester

    "Ви дегенерат, голубчику. Знаєте, що таке дегенерат?"

    (Я.Гашек, "Пригоди бравого вояка Швейка")

День 7 листопада – привід для зітхань комуністичних ортодоксів. І тих нинішніх «щирих патріотів», які...

Кожного з нас Росія останніми роками розчарувала по-своєму. Знаю, що втратила багатьох своїх тутешніх шанувальників група...

Історично так повелося, що ми у своїй провінції традиційно поклонялися не лише всьому «заграничному», а й нашому...

Віддавна повелося, що особа, яка береться за виконання якихось відповідальних обов’язків чи набуває певного соціального...

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up