Неоціненний і не оцінений дар

Ось уже 26 років ми живемо в незалежній державі. Живемо, не боячись, що наш стяг, який увібрав у себе кольори неба і поля, комусь не сподобається. Живемо в супроводі урочистої мелодії «Ще не вмерла Україна». Живемо без очікування вказівок з Москви.  Чверть століття – час достатній для більш-менш ґрунтовних висновків. В ідеалі здобуття незалежності мало б вивільнити творчі сили народу і створити умови для його економічного і духовного процвітання. Але це – в ідеалі. Насправді ж у нас якось вийшло так, що сприятливі умови були створені для культивування найгидкіших людських рис. Як результат – купка людей живе, а перед більшістю стоїть примітивне у своїй жорстокості завдання: вижити. За будь-яку ціну. Тонкий прошарок так званої еліти купається у розкошах без жодних моральних обмежень і стримуючих факторів, простіше сказати, впивається свинством. І все це – на тлі декларативної, «показушної» релігійності та фальшивого патріотичного пафосу. Любо дивитися, як під час відправи стоять пліч-о-пліч у церкві, молитовно склавши руки, політичні шахраї і «професійні» патріоти, «нові українці», спритні ділки, «козаки» в опереткових мундирах і з плямами на репутації, бандюки, неправедні правоохоронці…

Тотальна зневіра людей у можливість кращого життя – головне, що може поставити собі в «заслугу» влада. І ще, звичайно,  створення цілої армії холуїв і прислужників на місцях, чий несхибний нюх та інстинкт яких дають змогу безпомилково визначити власну вигоду. Це, зокрема, і завдяки їхній «подвижницькій» роботі ось уже 26 років у нас, із дотриманням (про людське, тобто «західне», око) зовнішньої подоби демократії вирощується глибоко антигуманне за своєю сутністю, цинічне і облудне номенклатурно-кланове утворення, яке не соромиться називати себе українською державою. І яке виявляє схильність агресивно ображатися і ставати у величну позу, коли його діяння витягують на світло. 

Здобута незалежність. Цей штамп за чверть століття закріпився у свідомості, і ми вже не задаємося питанням: вона здобута чи просто отримана? Здобували ж бо її, в повному розумінні слова, Лук’яненко, Стус, Чорновіл та інші, які майже все життя провели на вогнищі ідейної самопожертви. А маси тих, які дозволяють маніпулювати собою і безсоромно дурити себе, її просто отримали – завдяки сприятливому збігу обставин. Тому і залишається цей неоціненний дарунок долі належним чином не оціненим. 


 

Коментарі (3)

Ви не авторизовані

  • Геннадий Малинский

    Україна,  як  рідная  мати  

                         



    Від  Донецька  до  Крима  і  Львова

    Розпростерлась  моя  сторона.  

    Знають  в  світі  красиве  це  слово  –  

    Україною  зветься  вона  



    Там  де  простір  безкрайнього  поля,  

    Від  сівби  і  до  самих  до  жнив,  

    З  колоском  колихається  доля  

    Козака,  що  раніше  тут  жив.  



    Я  ходив  по  зелених  Карпатах,  

    Бачив  сяйво  церков  золоте,

    У  віночках  на  наших  дівчатах  

    Різнотрав"я  казкове  цвіте.  



    Україна,  як  рідная  мати  

    Огортає  теплом  нас  своїм,  

    А  Шевченко  -  він  буде  стояти  –  

    Збережемо  прекрасний  цей  дім.



    адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612289

    Рубрика: Громадянська лірика

    дата надходження 09.10.2015

    автор: Геннадій Деснянський
  • Jack Winchester

    Фуйня старого маразматика... "Не оцінений" блохер... "цинічне і облудне утворення". Гарно! Головне, самокритично. А свою "патріотичну" думку про "тотальну зневіру людей у можливість кращого життя"

    засунь собі в дупу... Ідіоте!

    Ігор Дуда reply Jack Winchester

    "Ви дегенерат, голубчику. Знаєте, що таке дегенерат?"

    (Я.Гашек, "Пригоди бравого вояка Швейка")

Віддавна повелося, що особа, яка береться за виконання якихось відповідальних обов’язків чи набуває певного соціального...

Віддавна повелося, що особа, яка береться за виконання якихось відповідальних обов’язків чи набуває певного соціального...

Америка – це далеко не завжди бізнес, шоу і  галас. Біля входу в одну з американських святинь – Арлінгтонське...

Зовсім поряд на стрічці новин - два вельми показових повідомлення: «Ще один наш краянин загинув на війні» і «Через...

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook