Особливості "повзучої" забудови

Пригадую, коли розпочалася епопея навколо будови "стоквартирного культурно-мистецького центру" за ПК "Березіль" (зібрання мешканців навколишніх будинків, поява депутатів, груп "активних людей", поліції) довелося почути думку, що, мовляв, дали заїхати першій вантажівці з матеріалами на майданчик і - все, можна ставити на всіх протестах хрест. Далі була череда позовів,  судових засідань; будова на якийсь час зупинялася, однак і тоді поміж людей ходили розмови, що забудовникам лише доведеться додатково витратитися на наші винятково справедливі суди, однак на їхній стратегічний задум, освячений рішенням місцевої влади - спорудити отой самий "культурно-мистецький центр" -  це не вплине. Великі гроші, мовляв, зроблять  своє. Так воно, зрештою,  і сталося - будова поступово росте вгору. І можна припустити, що проїзд між "Березолем" і будинками на вул. Драгоманова для престижних автівок майбутніх культурних мешканців "культурно-мистецького центру" виявиться занадто вузьким. Який вихід з ситуації? Вочевидь, найпростіший і випробуваний - розширити його за рахунок прибудинкової території інших будівель. Їхнім мешканцям це, мабуть, не дуже сподобається? То їхні проблеми і клопоти. Отож нещодавно... Перед тим як перейти до того, що було нещодавно, згадаю один з творів розвідника-перебіжчика Віктора Суворова.  В ньому він описує приготування  СРСР до вторгнення в Європу перед Другою світовою війною. Перед наступом на кордон відряджаються групи, які займаються рекогносцируванням ділянки майбутнього вторгнення. Поява таких груп на кордоні, за словами В.Суворова - не найприємніший сюрприз для країни, що межує з СРСР, оскільки могла означати лише одне - про напад, який станеться невдовзі. Щось подібне могли відчути мешканці будинків поблизу "Березолю", коли недавно побачили молодиків, які щось вимірювали поблизу них оптичними приладами. Причому предметом їхнього інтересу була саме невеличка прибудинкова територія, яку наразі відділяють від ударної новобудови дерева і на якій полюбляють відпочивати на лавочках такі улюблені серцю міського голови пенсіонери. Скидається на те, що згадані дерева мають великі шанси невдовзі бути спиляними, а проїзд до "Березолю" - грунтовно і радикально для місцевого ландшафту зміненим. Ну, справді - не тертися ж солідним автам, які тут курсуватимуть, одне об одного. Ну, треба ж розуміти - люди платять за комфорт і зручність...