Парк новітнього періоду

Парк «Топільче» привабливий у будь-яку пору року, однак у ці травневі дні   він просто чарівний. Смарагдова зелень трави, одягнуті у розкішні шати дерева, акуратні алеї, тихе плесо води у ставку, повітря, наповнене пахощами...Це – неповторний куточок нашого рідного Тернополя. Коли перебуваєш тут, душу сповнює тиха радість, адже вміємо таки облаштувати довкілля, доклавши турботливих рук, зробити його привабливим і зручним для людей. Ще б якби всюди так… 

Дикий регіт позаду обриває приємні думки і змушує мимоволі озирнутися. Видовище й справді варте уваги. Алеєю навально рухається четвірка молодих лобуряк, а посередині – не позбавлене привабливості дівча. Притиснувши до грудей пляшку з «Кока-колою», вона захопленими очима дивиться на своїх супутників. Погляд цей, очевидно, їх підбадьорює, тому на додаток до реготу вони випльовують цілий каскад ненормативних висловів. Поволі йду далі алеєю, очікуючи, коли весела компанія порівняється зі мною. Ватага з шумом проходить повз мене, і один з молодиків таки штурхає мене в плече. Не скажу, що зумисно – просто така у хлопця манера.

«Можна обережніше?» - мобілізувавши власні резерви сміливості, кидаю я.
Компанія дружно повертається в мій бік. В очах – суміш легкої цікавості й презирства. У дівчини – теж. Пляшка з «Кока-колою» вже біля гарно вигнутих губ.
«Ладно, дєд! - цідить крізь зуби найдебеліший зі зграї, - Всьо нормальок. Топай!»
Що ж, «топаю» слідом за гиготінням, густо приправленим матюками. Поступово воно віддаляється. «А що ти міг зробити, - запитую себе для самозаспокоєння, - встрягнути в бійку з цими бовдурами? Так їх же четверо, а ти один. До того ж, далеко не Стівен Сігел. Потім не напрацюєшся на аптеку…У цьому парку декілька років тому отака зграя юних дикунів побила чоловіка до смерті. Та й поліцейського патруля на вилосипедах на обрії не видно».

«Ти, друже, мораліст,- іронічно озивається мій внутрішній голос. -Згадай, чи давно сам був таким, як оті?»

«Ні, не мораліст,- дискутую сам з собою,- просто не повинна нормальна людина залежати від того, що збреде в голову дикій зграї. Принаймні в нормальній країні».
Час на прогулянку вичерпався. Хороший настрій теж кудись зник. Не забути б наступного разу прихопити з собою балончик з «Тереном» - раптом знадобиться…