Ранкова пробіжка і купання - одна з тих життєвих радостей, які нездатні відняти ні наш невротичний соціум, ні корупція, ні нечестиві політики. Навпаки, йдучи парком і вдихаючи ранкові аромати, мимоволі забуваєш про усіляку гидоту і просто насолоджуєшся чистим повітрям і тишею. Втім, витримати ліричний настрій до кінця не вдається. При виході з бічної алеї бачу величенького пітбуля, а метрів за п'ять позаду нього - його заспаного господаря зі скрученим повідком в руці. Чолов'яга ще, очевидно, на ходу додивляється останній сон і позіхає на весь рот. Тим часом пес, кинувши на мене понурий погляд, рушив було в мій бік, але на півдорозі змінив свої наміри й побіг у іншому напрямку. "Ей, друже - звертаюся до господаря, який саме виповз на центральну алею, - ти взяв би свого пса на поводок...". Заспані очі власника псюри дивляться на мене з виразом несподіванки і подиву. "Та він нічо не зробить, я би його інакше не відпускав", - чую пояснення, яке у різних варіаціях доводилося чути від багатьох собаководів. "Звідки ти знаєш, що не зробить? І як мені про це знати? - відказую, - це ж не пудель, а бійцівський пес. Тебе ще не штрафували?". Господар пітбуля тепер дивиться на мене з-під лоба - у його пса погляд, напевно, привітніший, - і промовляє з сумішшю подиву і обурення : "А за шо мене штрафувати?". Відтак повертається і йде з повідком на плечі слідом за собакою. Я прямую в протилежний бік, усвідомлюючи, що моя виховна бесіда навряд чи матиме ефект - на отаких "бикуватих" суб'єктів справляють враження лише дієві каральні заходи. Періодично з'являються повідомлення про те, що стражі порядку змусили якогось власника собаки бійцівської породи взяти його на поводок, але все закінчується роз'ясненнями і застереженнями. У тому ж Гідропарку мені вже довший час не доводилося бачити поліцейських - ні піших, ні на велосипеді. Тому й мій заспаний співрозмовник вигулював свого пітбуля без повідка, нічого і нікого не боячись. А ще мені пригадалися слова військового коменданта Львова, який колись інструктував нас перед патрулюванням по місту: "Вас біля тої забігайлівки може й не бути, але якщо ваш дух там витатиме - ніхто з солдатів туди і носа не ткне". Судячи з того, як вільно розгулюють бійцівські собаки без повідка у парку "Топільче" і якими "неляканими биками" почуваються їхні власники - дух охоронців правопорядку вже призабув туди дорогу...
Саша Крест
Саша Крест
Саша Крест
Саша Крест
Ruslan Vysotskyy