Якесь невідоме велике всесвітнє зло намагається нас усіх зіштовхнути лобами. Бо як же – люди у нас всі добрі, приємні, усі-пусі усі. Але якась неземна злобна істота намагається розсварити нас. Приміром, вранці в маршрутці то не люди грубіянять і наступають на ногу. А ввечері знову, беручись за своє, випихають з маршрутки, нервово тарабанячи сумкою чи кулачком у спину тому, хто задумався чи не так швидко виходить, якби хотілося б наступному. А воно, всесвітнє зло.
Всесвітнє зло, а не бідна дівчинка-продавчиня перебиває дату виробництва на продуктах. Змушує то робити її не підприємець. В жодному випадку не він. Він свідомий, знає, що одним таким «перебитим» продуктом може відправити когось в нокаут на кілька днів, або, як мінімум, на півгодини у клозет. Йому б не дозволила кристалічно чиста совість та свідомість галичанина. То все невідома, досі не вивчена, космічна почвара, що з’являється невідомо звідки, як і коли.
А ще почвара напускає мару. От і не бачать люди добробуту і розвитку в країні – все через мару. А ще почвара безжалісно підставляє брудні гроші суддям, медикам, викладачам, правоохоронцям. І ради тому нема.
Список того, що робить зло, можна було продовжувати до безкінечності. Але сенс? Всі і так знають, як розсварює нас почвара.
…Що ж. Свята закінчились. Наїлись паски-ковбаски з чистою совістю. Тепер можемо жити далі. І йдемо помалу роботи те, за що сповідались перед святами. А далі, якби що, підемо знову сповідатись. Ну, а вразі чого – спишемо усе на всесвітнє зло.
