Історію з життя
розповіла одна жінка. Дуже просту історію розповіла простою мовою.
Вона на будівництві працює. І в обід всі жінки там сідають поруч і їдять те, що з собою з дому принесли. Суп з банки і хліб.
Всі, значить, їдять свій суп, а в однієї жінки супу немає. Вона вся в мікрокредитах заплуталася. І немає у неї банки з супом.
Добрій жінці шкода стало голодну колегу. Вона трохи покуштувала свого борщу і віддала банку з борщем цій, у якої не було супу.
Ну, серце ж не камінь, розумієте?
Жінка борщ з хлібом з'їла, губи втерла і каже голосно: «Що ж ти в борщ так мало м'яса поклала? Не наваристий! І овочі треба було дрібніше різати!».
Ось і вся історія про добру справу.
Про банку з борщем і хліб, який ми віддаємо тому, у кого немає. І про те, що потім можуть сказати, витерши губи...
Це часто відбувається. Занадто часто. І від цього важко на душі.
Хоча знову протягуєш свій суп тому, у кого немає...
А.В.Кир'янова.
Саша Крест