Відмовлятись від «восьмеберезня» не так легко, як може виглядати на перший погляд.
Практично будь-яка публічна спроба збити пафос з цієї традиції та зішкрябати наждачкою сучасного мислення її сакральну позолоту наражається на публічне засудження старших і навіть середнього віку жіночок і звинувачення у жлобстві.
Не хочеш дарувати квіти чи подарунки? Хахаха, та ти просто жлоб і навіть не заперечуй. Жлоб, скнара і жмикрут скупий. За сто гривень вдавишся. І купа сердечок і лайків підтримки.
І що характерно – стереотип про щедрого чоловіка активно підтримується навіть жінками розумними, активними і юними. Чоловік повинен дарувати подарунки. І знаки уваги. І подарунки як знаки уваги. І знаки уваги як подарунки. Скупий чоловік – гірше алкоголіка.
Дискурс про щедрих чоловіків дуже близько межує з контролем бюджету і витрат дружини, вирішуванням на що їй тратити гроші, а на що ні, десь недалеко від них теза про «отримала - віддай» і «хто за жінку платить, той її і танцює». І підперте це все стіною "я заробляю гроші, а ти вдома з дитиною".
Заглядання комусь в рота автоматично робить людину залежною і принижує. Це залізна аксіома, безвідносно до статі.
Увага, подарунки, пригощання повинні бути стихійними й органічними і ознакою не статі, а просто хорошої людини.
Котра любить своїх і прагне робити їм добре.
