Усе інше – ілюзорне і сумнівне. Досвід суб’єктивний і невідтворюваний в інших умовах, окрім тих, де він отриманий. Мудрість смішна, дитяча і безнадійно відстаюча від поточних сенсових контекстів.
Єдине, що найкорисніше ми можемо зробити для наших дітей – це не заважати їм бути собою і плекати свої особистості і свої візії відносно світів, в котрих вони живуть і світів, котрі їх очікують. Ми абсолютно зайва ланка, непотрібні посередники між ними і їх майбутнім.
Наша функція – не ділитись із ними своїм минулим, а ретельно його, наше минуле, від них ховати. Не водити у ті часи навіть із ознайомчою метою. Знайти у собі сміливості зізнатись, що наше дитинство та юність безнадійно пройобана. Цілком імовірно, що наші юності були кльовими на персональних та емоційних рівнях, але колективно як покоління ми лузери. Діти жалюгідних вісімдесятих і обшарпаних дев’яностих. Все, на що ми спромоглись – розгубити трохи безпросвітної радянщини, всіяти нею дорогу свого життя, якою ми йдемо. Але усі наші поточні здобутки – не завдяки, а всупереч. Рандомні успіхи самоучок, котрі робили самі себе. Ми покоління, зроблене в домашніх умовах. У всіх можливих і неможливих сенсах.
І так наївно спостерігати, як покоління магнітофонів «Весна» і светрів «бойс» із серйозними виразами облич виховує дітей покоління айпадів і ютубканалів. Маючи між собою просто гігантський цивілізаційний розрив. Пробуючи прививати якісь дурнуваті істини, які були дієві тільки у їх хитровиїбаному світі мігруючих коробок цукерків та пляшок коньяку між вчителями та лікарями.
Саша Крест