Навряд чи хтось заперечуватиме роль випадковості в нашому житті. Дуже часто вона, на жаль, буває сумною і навіть трагічною. Якщо виходити з постулату, що випадковість – це прояв досі непізнаної закономірності, то складається враження, що вищі сили часто бувають просто немилосердними до людей. 22 листопада 1963 р. президент США Джон Кеннеді прибув з візитом у Даллас. Уже в аеропорту, попереджений про тисячі людей, які вітатимуть його на вулицях і бажаючи, як прийнято казати, бути ближчим до народу, Кеннеді розпорядився відкинути броньований верх свого лімузина. Тим більше, що день видався сонячним і теплим. Охорона категорично заперечувала, однак президент, який перебував у чудовому настрої, лише відмахнувся: «Все о’кей!».
Даллас справді, здавалося, дарував президентові та його красуні дружині Жаклін усю свою пошану і любов. Задоволений Кеннеді сміється, махає руко... А через декілька хвилин, при повороті на Dealey Plaza пролунали постріли, які обірвали життя одного з найвидатніших політиків ХХ сторіччя. Опісля комісія сенатора Уоррена, яка розслідувала вбивство президента, дійшла висновку, що першою у череді фатальних помилок служби безпеки був саме відкинутий верх лімузина…
Ще одна підступна гра випадку. 20 липня 1944 р. полковник вермахту Клаус фон Штауфенберг тихенько підклав портфель з вибуховим пристроєм Made in England просто біля ніг обожнюваного фюрера з твердою вірою, що через десять хвилин того розірве на шматки. Підклав і пішов дзвонити у Берлін, щоб дати сигнал до початку операції «Валькірія». Проте не так сталося, як гадалося. Втрутився все той же сліпий випадок. Хтось із штабних офіцерів ненароком зачепив портфель ногою і переставив його за дубову опору стола. Вибух, що невдовзі прогримів, знищив кілька чоловік, однак серед них не було того, для кого він, власне, призначався. Адольф Гітлер відбувся лише подряпинами, розривом барабанних перетинок, незначними опіками голови і порваними штанами. Отак випадковість у вигляді міцної опори з німецького дуба дала змогу одному з найодіозніших тиранів в історії ще майже на рік продовжити криваву бійню Другої світової війни.
Описані історичні епізоди – з розряду тих, за які сліпу гру випадку прийнято клясти. Однак не все в історії випадковостей було таким безрадісним. Траплялися зовсім випадкові речі, які людство згадує з вдячністю і приємністю. Про них – у наступній розповіді.