Звідки беруться «бики»?

Коли наша славна молодь вчергове «відірветься» зі звичними атрибутами - побитими пляшками, купами сміття, - у соцмережах починають з’ясовувати, чиє виховання більше винне у цьому: сільське чи міське. Загалом така поведінка не є привілеєм українців. Свого часу в центрі Нью-Йорка на Вербну неділю біля собору святого Петра довелося бачити купи сміття, яке ніхто не квапився прибирати. Але Нью-Йорк, як і вся Америка, – це котел, у якому варяться усі раси і нації, з усіма їхніми чеснотами і вадами.

Ми ж нібито етнічно більш однорідні, та ще й зі специфічним західноукраїнським гонором; у нас «союзянки» вчать варити борщ, а на додачу – ще й усілякої духовності; браві козарлюги виспівують: «Гей ви, хлопці січовії…». Все це чудово і зворушливо, але…звідки ж беруться цілі зграї неандертальців? Коли бачиш понищені  зупинки, поламані лавки, найперше виникає думка: у тих, хто це зробив, просто бракує клепки в голові. Але це було б надто простим поясненням. Багато хто з них робить антисоціальні речі обдумано, з типово молодіжною жорстокістю і цинізмом. Зрештою, чому це раптом у хворого суспільства повинно бути здорове молоде покоління? Хіба його вихованням хтось займається на рівні держави? Хіба воно бачить приклад моральності з боку старших? І хіба наша правоохоронна практика не привчає молодих бовдурів, що правопорушення чи навіть злочин легко зійдуть з рук або ж люблячий татечко все запросто «порішає»?

Отож відповідь на запитання, звідки беруться «бики», очевидна: недоліки виховання, відсутність позитивного ідеалу і впевненість у безкарності. І якщо в нас повно прихильників козацьких традицій, якщо є кому проводити різні вишколи та ігрища, то чому б не спробувати, в порядку самоврядування, впровадити на місцевому рівні покарання буками за хуліганські витівки? Добряче «відмасажувати» сідницю якомусь любителеві помахати кулаками, лихословити у громадських місцях чи нищити ті ж зупинки. Але ж – демократія, права людини, чорт забирай… Омбудсмен Лутковська кинеться висловлювати протести; Європа кривитиметься, що це, мовляв, у вас за демократія така? Демократія, де мерзотники безкарно чинять зло; нормальні люди лише полегшено зітхають, коли воно їх омине, а держава найбільше боїться, що її «не так зрозуміють» і, чого доброго, не пустять в Європу.  Ми саме такої демократії прагнемо?