Так, йдеться саме про геніального Патріка Зюскінда, автора знаменитих “Контрабаса” і “Парфумів” та звичайні круасани, що продаються у вокзальній крамниці в Тернополі. Кілька днів тому, вийшовши з вечірнього поїзда, що прямував на Одесу і зупиняється у нас лише на десять хвилин, гер Патрік купив круасани і вернувся назад у свій вагон. Зюскінда впізнав молодий науковець та поет, мій добрий приятель Стас Фарштейн, більше відомий у вузьких колах як Станіславус, який якраз досліджує його творчість і того вечора, за щасливим збігом обставин, саме з цього потяга зустрічав свою знайому зі Львова. Стас клянеться, що не помилився і що з круасанами на нашому пероні був саме знаменитий письменник з Мюнхена, який, як відомо, полюбляє подорожувати інкогніто, інколи з дружиною. Що ж, у такому випадку його присутність, нехай і на кілька хвилин, на нашому пероні можна зарахувати до найбільших подій цієї весни в літературно-мистецькому житті Тернополя й околиць. Бо ж Патрік Зюскінд і справді відомий своїм непублічним життям, давно уникає журналістів, майже не дає інтерв’ю й відмовляється від нагород, на сьогодні офіційно в цілому світі є тільки три його фотографії. Тим часом Стас Фарштейн персонаж також є вельми цікавий. Він не п’є, не палить, з усіх сил уникає галасливих компаній і молодіжних графоманських тусовок та й немолодіжних також. І все ж, інформацію треба перевірити. Отож, придивіться до цього чоловіка, особливо мешканці Хмельницького, Жмеринки й Одеси, куди він прямував, а також Львова, звідки виїхав. Звичайно, зараз він виглядає дещо інакше, але, сподіваюся, впізнати можна. Станіславус же впізнав?