Спортивний комплекс із сотнею посмішок: як працює тернопільська організація «Шелтер» (РЕПОРТАЖ)

Юлія Іноземцева

Понад два тижні в Україні мало не щодня лунають сирени, а люди змушені ховатись в укриття та підвали. На вулицях деяких міст ведуться бої, чути вибухи і постріли.
Допомога один одному у час війни як ніколи важлива.
Тимчасовий прихисток для дев’яноста переселенців з регіонів, де жити на даний момент небезпечно, забезпечила волонтерська організація «SHELTER TERNOPIL». Про неї – далі у матеріалі.

Людей, що приїхали з населених пунктів нашої держави, де зараз тривають активні бойові дії, поселяють на базі спортивного комплексу «WORKOUT HALL».

Він розташований за адресою: вулиця Митрополита Шептицького, 4б.

Відео дня

Власники комплексу, зокрема, і створили організацію «SHELTER TERNOPIL» ще у перші воєнні дні. Як взагалі виникла така ідея? Які умови в «Шелтері» створені для переселенців? Як небайдужі тернополяни допомагають організації? Про усе це спілкуємось із керівницею – Мар’яною Ороновською, що погодилась зустріти нашу журналістку та провести міні-екскурсію.

Фото з Інстаграму Мар'яни Ороновської

Перед цим одягаю бахіли. Тут, за словами жінки, стараються по максимуму дотримуватись чистоти, хоча це складно, враховуючи кількість людей, що проживає разом в одному приміщенні.

– «WORKOUT HALL» є спортивним клубом моєї сім’ї. Коли почалася війна, нам хотілось чимось допомогти, бути корисними країні. Ми глянули скільки людей щодня приїжджає у Тернопіль і вирішили закрити тимчасово спортзал та зробити тут комфортні умови для приїжджих, щоб вони змогли у нас переночувати чи навіть побути декілька днів. Крім того, наша сім’я реорганізувала офісне приміщення на вулиці Коперника, 16. Там ми зробили спеціальну площу для проживання людей з тваринками: котиками і собачками. Не могли пройти мимо проблеми поселення осіб з домашніми улюбленцями, – пані Мар’яна розповідає про ініціативу волонтерства.

Жінка ділиться, що загалом (разом із приміщенням на Коперника) мають 90 місць для ночівлі. У «WORKOUT HALL», натомість, можуть прихистити 73 особи. Мар’яна говорить, що коли побачили велику необхідність у житлі, спершу відкрили один зал для переселенців, а через декілька днів, коли наплив людей не меншав – звільнили ще й додатковий. Вона сміється і показує мені, як хлопці, що чергують тут, на місці, знесли усі тренажери на купу, в куток залу, і заклеїли їх шторкою. Зараз спорт, мовляв, не на часі.

– У нас якраз обід, тому людей мало. Вдень йдуть гуляти по місту, хочуть трішки подихати повітрям, подивитись на Тернопіль. Багато хто у нас живе з дітками. Ввечері усі сходяться, і тут зазвичай шумно. Вчора, наприклад, взагалі не було місця де стати. Ще нині трохи людей з’їхало, тому наразі маємо близько тридцяти вільних місць, – каже Мар’яна Ороновська.

Вимушеним переселенцям тут справді комфортно. У спорткомплексі тепло, працює два кондиціонери. Пані Мар’яна ділиться, що стараються надувати багато теплого повітря, щоб всім добре спалось. Є окремі душі для чоловіків та жінок, які щодня по два рази стерилізують спеціальними лампами, аналогічно як і приміщення для ночівлі.

Спортивний комплекс приймає людей цілодобово і абсолютно безкоштовно.

Керівниця організації говорить, що ті, хто прибуває у Тернопіль вже після комендантської години, спершу мають піднятись на другий поверх залізничного вокзалу, повідомити, що хочуть ночувати у «Шелтері» і зарезервувати місце, а тоді вже їхати на саму локацію.

– Щодня у нас волонтерить по три дівчинки. Деколи буває, що і чотири або п’ять, залежно від того, яка гуманітарна допомога приходить. Дівчата заступають на день з 8:30 і передають зміну о 9 вечора. Уночі чергують вже інші. Тобто, постійно вони міняються, і на щастя, зараз потреби у робочих руках ми не маємо.

– Бували смішні ситуації, коли до нас писали люди, котрі тут зупинялися, і казали, що хочуть залишитися в Тернополі, чимось помогти. Наприклад, якось зайняти діток, організувати їм дозвілля. Таким випадкам ми завжди раді, – усміхається Мар’яна.

Жінка говорить, що про усі потреби організації інформацію вони публікують у соцмережах, зокрема на однойменних сторінках в інстаграмі. Спершу аналізують кількість переселенців, що проживають у спорткомплексі, та їхні запити. Тоді вже звертаються до небайдужих тернополян.

Також ведуть облік усього, що їм привозять, і що забирають, вносять дані у резерви, а потім публікують в інстаграмі для звітності. Мар’яна говорить, що відразу домовились – усе буде у вільному доступі, щоб кожен міг зайти і глянути, чим займається «Шелтер».

– Єдине, що нам потрібно постійно – це одноразовий посуд і великі картонні стакани. Бо люди упродовж дня п’ють чай, сік, каву. Ще маємо дефіцит резинових рукавичок і побутової хімії. Таке можна сюди приносити, якщо маєте змогу і бажання! – говорить пані Мар’яна.

За її словами, тернопільські підприємці організували у «Шелтері» харчування. Протягом дня тут годують близько 350 людей. Це ті, хто живуть на базі спортклубу – їдять два-три рази на день, залежно від потреби. Ще уночі, після першої, тут годують хлопців з територіальної оборони. Вони приїжджають сюди з нічного чергування.

Допомагали організації і великі торгові центри, ділиться Мар’яна Ороновська. Зокрема, JYSK надав величезну коробку із сорока рушниками, які видали людям для особистої гігієни.

– Ми щиро вдячні і містянам, які щодня нас підтримують. Скажімо, в перші дні нам потрібні були матраци. Ми закупили їх настільки змогли. А потім долучились тернополяни, приносили нам постільні комплекти, білизну. Для малечі закупили харчування.

Мар’яна говорить, що у такий складний час варто об’єднуватися і підтримувати один одного. Самому майже нереально хоча б щось зробити, але коли людей багато – вони неймовірні сильні! Наостанок жінка бажає мені повернутись сюди ще раз, але вже не з фотоапаратом, аби писати матеріал про переселенців, а з абонементом до спорткомплексу.