"У мене відмовили нирки. Потрібні ліки, які дорого коштують": допоможіть 19-річному Ігорю з Шумська

Ольга Турчак

Змалку Ігор Собчук хворіє спадковим нефритом (запалення нирок). Три роки тому у хлопця повністю відмовили нирки.
Час хвороби - це не лише щоденний біль і тривале лікування, а й очікування можливості на пересадку нирок. За три роки нарешті ця процедура стала реальністю, але ... карантин.
Допоможіть Ігорю зібрати кошти на лікування. Тричі на тиждень йому потрібно робити очищення крові.

- Хворобу дігностували, коли мені було три роки. Але до свого 16-ліття я почувався добре. Нирки у почали відмовляти, коли мені виповнилось 16. Цілий рік я лікувався у клініці “Охмадит” у Києві, місяць лежав у реанімації, - розповідає Ігор Собчук. - У 18 років мене відправили на гемодіаліз за місцем проживання. Найближче гемодіалізне відділення було у кременецькій райлікарні. Їздити туди треба три рази на тиждень.Прямого автобуса з мого села до Кременця немає. Доводиться їхати через Шумськ. Це близько 50 кілометрів в одну сторону.

Зараз Ігор проходить гемодіаліз - штучне очищення крові тричі на тиждень у тернопільській клініці, щоб не доводилось щодня їздити, хлопець переїхав у Тернопіль.

Після кожної процедури важко дихати

- Після гемодіалізу почуваюсь погано - тиск, важко дихати. Тільки трохи стане легше, знову треба їхати на цю процедуру, - каже хлопець.

Відео дня

Окрім гемодіалізу, Ігорю потрібні ліки, які коштують дорого. За три роки посиленої боротьби з хворобою сім'я Ігоря витратила всі заощадження. Але Ігор не може здатись. Йому потрібна допомога небайдужих.

- На тиждень мені потрібно лише на уколи до шести тисяч гривень, - говорить Ігор. - Також я приймаю багато дорогих таблеток. Якщо є люди, які можуть мене підтримати фінансово, я буду дуже вдячний.

Операцію мають провести за кордоном

Нині в Україні практично не проводять операцій з трансплантації органів, тому Ігор звернувся до допомогою у білоруську клініку. В Міністерстві охорони здоров’я України є програма лікування важкохворих за кордоном. Два роки тому держава виділила кошти на операцію, але донора знайти не так легко.

- За весь час кожних три місяці я долав майже тисячу кілометрів в Мінськ, щоб поновити чергу на донора, - каже хлопець. - Мені сказали, що донора потрібно чекати близько 14 місяців. Вони вже минули, поки інформації немає. Але я думаю, в мене був шанс. Зараз я просто не можу поїхати в Білорусь, щоб поновити документи на пересадку. Сподіваюсь, коли обмеження знімуть я зможу це зробити.

Не будьте байдужими до чужої біди. Важлива кожна гривня.