Вдячні тернополянам за гостинність! Як живуть переселенці у 28 школі (РЕПОРТАЖ)

• З перших воєнних тижнів у Тернопільській загальноосвітній школі № 28 облаштували прихисток для людей, які врятувались від воєнних дій.
• За майже три місяці від початку вторгнення тимчасове помешкання тут знайшли 450 осіб з різних регіонів України. Про побут та умови, створені для переселенців у навчальному закладі – читайте й дивіться у нашому матеріалі.

Заступниця директора з виховної роботи Ірина Цимбалюк розповідає, що на базі 28 школи внутрішньо переміщених осіб почали приймати з 6 березня. Для них організували спеціальні комфортні ліжко-місця.

– Спершу ми думали, що люди прибуватимуть сюди транзитом, на одну-дві ночі. Дійсно, так часто траплялось. Однак, в нашому навчальному закладі від початку березня тимчасове житло знайшли приблизно 450 переселенців, сімдесят з яких досі тут мешкають. Вони залишаються у школі, бо не мають можливості повернутися додому! – пояснює Ірина Титівна.

До слова, у Тернопільській школі № 28 прихистили людей з окупованих територій нашої держави та регіонів, де ведуться бойові дії – з Харкова, Херсону, Сєверодонецька, Рубіжного, Попасної тощо.

– У нас жили батьки з дітками від 2 місяців, а найстарша жінка мала 84 роки. Зараз у нашому навчальному закладі мешкає багато пенсіонерів, а раніше ми прийняли кількох людей з інвалідністю, котрі завдяки волонтерам нещодавно поїхали за кордон, – говорить Ірина Цимбалюк.

Педагогічний колектив активно волонтерить

За словами жінки, переселенців у школі розмістили в двох залах – спортивному й актовому. Для них постарались зробити максимально зручні умови.

– Ліжко-місця для кожної сім’ї або одиноких людей ми відділили ширмами, аби кожен мав свій особистий простір. У нашому навчальному закладі є душові кабінки, пральна машинка, в якій можна попрати речі. Людям ми видали спортивний інвентар, тому ввечері вони можуть позмагатися в настільному тенісі або інших іграх, – ділиться заступниця директора з виховної роботи.





















Для найменшеньких в цьому закладі облаштовані своєрідні ігрові кутки. Старші діти мають змогу відвідувати гурток сучасних танців, а ще їх три рази в тиждень до спільних занять з учнями залучає вчитель театрального мистецтва.

У Тернопільській школі № 28 цілодобово працює їдальня. Тут є електричні чайники й мікрохвильова піч, тому переселенці можуть будь-коли зробити собі каву або чай, гарячі перекуси.

– Наші педагоги, які мають вільний від уроків час в ході дистанційного навчання, готують для людей сніданки, обіди та вечері. Це все роблять на волонтерських засадах, адже хочуть допомогти тим, хто втратив дім через російську агресію, – розказує нам Ірина Титівна.

«Сумують за домом і прагнуть перемоги над ворогом!»

На кухні пліч-о-пліч з вчителями працюють переселенки. У школі №28 триразове харчування отримують ще й двадцять людей, які знайшли прихисток у ДЮСШ №1, що розміщена навпроти.

– Крім того, колектив нашого закладу щодня годує майже 300 військових Збройних Сил України, тому місцева військова частина значною мірою допомагає нам з продуктами. Також багато чого власноруч приносять батьки вихованців школи і педагоги, – каже пані Ірина.

















Вона ділиться: спершу люди, які прибували сюди з «гарячих» точок, були дуже розгублені. Через деякий час, звикнувши до нового місця, вони почали потроху вивчати Тернопіль й освоюватись тут.

– Місто їм страшенно подобається! Наші вчителі порадили переселенцям, що і де можна відвідати. Приміром, до Дня вишиванки люди їздили в центр на різні заходи, які проходили в рамках святкування. Деякі чоловіки вранці рибалять в нас на ставу. Тепер настрій у всіх кращий! – усміхається Ірина Цимбалюк.

Внутрішньо переміщені особи, з якими нам вдалось поспілкуватись, дійсно вдячні тернополянам й, зокрема, 28 школі, за щиросердну допомогу та гостинність.

Люди говорять: сумують за домом, постійно моніторять новини про те, що відбувається в їхніх населених пунктах, хочуть миру й якнайшвидшої перемоги над російським агресором!











Читайте також: Два місяці провели у вагоні метро! Як сім’я з Харкова врятувалась від війни й опинилась у тернопільській школі

Читайте також: «Вертатись немає куди!» Історія родини, яка врятувалась з колишнього міста-курорту Слов’янська

Читайте також: Три місяці не була вдома! Історія пенсіонерки з Харкова, яка живе в тернопільській школі