Аляскою мандрувала автостопом зі зламаною ногою

Вона знає, які речі допоможуть вижити у мандрівці автостопом і як зробити, щоб подорож була безпечною: як отримати їжу і дах над головою в чужій країні, якщо грошей обмаль або їх узагалі немає, з ким варто подорожувати, а з ким ні, як краще орієнтуватися на чужих дорогах і якими жестами користуватися автостоперу. Про свій досвід мандрів її часто запрошують розповісти у різних куточках України.

Христині Жук 23 роки. Живе у Києві. Закінчила університет. Працює у громадській організації. Часто бере участь у різноманітних міжнародних проектах, які дають можливість працювати і подорожувати. Інколи її мандрівки починаються спонтанно: вона купує квиток, їде до кінцевого пункту, а решта питань вирішує на місці. У мандрах користується каучсерфінгом (онлайн-сервіс гостинності – прим. ред), автостопом, інколи - лоукостом (дешеві авіаквитки – прим. ред). Спочатку подорожувала Україною, згодом отримала досвід закордонних мандрів. За три роки проїхала автостопом 38 країн.

Дівчина може застопити не лише будь-який автомобіль, а й навіть потяг.

• Якось у Берліні ми попросилися до провідника вагону, але він нам відмовив, — розповідає мандрівниця. — Тоді ми підійшли до водія потяга, і він погодився. Дозволив нам сфотографуватися з ним, навіть потриматися за кермо. У того, хто пробує, й часто виходить. У Німеччині дуже дорого їздити потягами, тож такий варіант теж комусь може допомогти.

Подорожувати можна навіть зі зламаною ногою, каже дівчина.

— Кілька років тому я була в Америці. Так трапилося, що на перехресті виїхала велосипедом без гальм на зустрічну смугу. Мене збила машина, і я зламала ногу. Зі такою ногою працювати у Штатах я не могла, тож вирішила подорожувати. Подумала, що всі мене почнуть жаліти через це і зупинятимуться на дорозі. Загалом так і було, це спрацювало. Це була найяскравіша моя подорож. Після мандрівки Аляскою я почала подорожувати автостопом.

Про підроблені документи

У дорозі буває різне, можуть і паспорт вкрасти. Якщо вам не можуть допомогти відновити цей документ, спробуйте виробити водійські права, радить Христина.

— Крім того, що у мене була зламана нога, то ще й вкрали закордонний паспорт, — розповідає Христина. — Як ви знаєте, сухопутного сполучення Аляска з материком не має. По допомогу я звернулася в українське консульство. Сказала, що загубила закордонний паспорт, хочу додому. Мені порадили приїхати у Вашингтон і зробити там новий документ. Але як без паспорта потрапити у літак? Те, що я на Алясці, для них було неочікуваним. Мені відповіли, що вони нічим не можуть мені зарадити, побажали триматися і зберігати гарний настрій. Я почала шукати допомоги деінде. Від пропозиції молдаван зробити нелегальний паспорт відмовилася. Тоді мені сказали, що можна виробити водійські права.

Це було новим викликом, бо Христина керувати автомобілем не вміє. Та її знайомі запевнили дівчину, що це не перешкода. І стверджували, що все буде добре.

— Молдаванин сказав мені, що в центрі, де видають права, треба на всі зауваження лише мовчки кивати головою, — розповідає Христина. — Там він повідомив, що я - його майбутня дружина, англійську не розумію. Нам дуже потрібні права, щоб я їздила на роботу, бо це ж Аляска, там пішки не ходять. Для складання тестів він мені потрібен як перекладач. Спочатку нам відмовляли, але він наполіг, що це порушення прав людини.

Чоловік нібито був перекладачем на тестуванні, а насправді говорив Христині, які відповіді відмічати. Як здати практичну частину, у тому центрі не придумали, тому дівчині дали дозвіл на керування авто у присутності водія.

— З цим документам я вже могла летіти у Вашингтон і робити новий паспорт, — розповідає Христина. — Він у мене досі з собою як пам’ятка, там написано „Аляска, Христина Жук”. Отож мій висновок такий: якщо ви опинилися у такій скрутній ситуації, як я, і якщо вам не можуть допомогти у посольстві, то все-таки можна викрутитися, не порушуючи закону.

Зловив контролер

— Я дуже проти того, щоб їздити зайцем, але в дорозі таке може трапитися, — розповідає Христина. — Якось нас зловив контролер по дорозі зі Швеції у Данію. Ми їхали через найдовший в Європі міст. Зазвичай у таких ситуаціях ми ховаємося у туалеті, але цього разу не встигли. На питання контролера про наші квитки ми вдавали, що його не розуміємо. І тут він вмикає google-перекладач і питає, яка наша мова. Це було як ножем у спину. Довелося чесно зізнатися, що ми туристи з України. Контролер вирішив, що ми - з Австралії.

Зрештою мандрівники пообіцяли, що квитки куплять, але зараз не мають грошей.

— Ми його запитали, чи можна заплатити вдома, мовляв, ми вишлемо квитанцію, напишіть адресу. І контролер погодився,  — розповідає Христина. — Такі от довірливі люди в Скандинавії. Проте у Польщі таке не пройде. Контролер одразу вимагає паспорт. А якщо ви його не дасте, то пропонує поїхали в поліцію. Порада туристам — без квитків у транспорті краще не їздити.

Варто мати страхівку

Якщо ви їдете в „дорогі” країни, купіть собі медичну страхівку, радить мандрівниця.

— Ніхто не знає, що з вами станеться в дорозі. Я теж не знала, що мене зіб’є машина. І коли це сталося, у мене був шок, — пригадує автостоперка. — Пригадую, як вибігла з машини літня жінка, яка мене збила, кричала на мене. Нічого в мене не питаючи, вона викликала 911. Щоб ви знали, що на такий виклик у них приїжджають усі: пожежники, похоронна служба, поліція, фотограф. І після небезпечного трафунку ти їдеш, як кажуть, куди пощастило. Я рада, що поїхала зі швидкою. Але потім тобі присилають рахунок за них всіх. Мені прислали рахунок на 12 тисяч доларів. Та це ж бабця викликала 911, нехай вона і платить. Я такого не очікувала. Якщо з вами щось сталося, там ніхто не з’ясовує, є у вас кошти чи ні, вас лікують усім найкращим. Мораль цієї історії така: купіть собі страховку, бо 12 тисяч – це дуже дорого. Я мала там судове засідання. Заплатила штраф за те, що порушила правила. Кінця цієї історії поки немає, сподіваюся, що усе минеться.

Про книгу скарг

Якщо нікого не знайдете за системою каучсерфінгу і не хочете ночувати в наметі чи в банку, на вокзалі або в аеропорту, а хочете познайомитися з кимось і мати компанію для прогулянки, краще піти у хостел, радить автостоперка. Ціни в різних країнах різні.

— У Будапешті за ночівлю у хостелі зі сніданком треба заплатити 4 євро, — розповідає мандрівниця. — У Берліні хостел коштує 10 євро, умови там жахливі. Коли ми зайшли в нашу кімнату, там усе було розкидано, на підлозі піца, пиво, запах „трави”. Я підійшла, щоб вирішити питання, до адміністратора, проте він нічим не допоміг. Коли ми повернулися з прогулянки, у нашому номері взагалі було півхостелу. На мої зауваження, що я хочу відпочити, народ не реагував. Коли я знову звернулася до адміністратора, він випроводив усіх на рецепцію, але шум не вщух. Тоді я попросила „Книгу скарг” і сказала, що напишу негативний відгук про їхній хостел. Коли звернули увагу на мою футболку, де був зображений тризуб, вирішили, що я - фашистка. Закінчилося це тим, що мені дали окремий номер, та ще й з холодильником. Тоді я зрозуміла, що футболка з тризубом щось вирішує. Мій висновок: якщо вам щось не подобається, спробуйте це змінити. За кордоном дуже цінують безпеку і свій імідж. Тож варто вимагати кращих умов.

Про дешеві квитки

Коли купуєш дешеві квитки, завжди є певні умови, які широко не рекламують, розповідає Христина Жук.

— Якось ми купили квиток із Варшави до Стокгольма за 6 євро. Це так, як доїхати з Києва до Львова. І вже в аеропорту дізналися, що більше 7 кг на борт проносити не можна. Нам спало на думку одягнути усе на себе, — пригадує мандрівниця. — Я на собі мала шорти, спортивні штани і двоє джинсів, светр, куртку і три футболки, і ще капці, які я взула на тапочки. Те ж було на моєму другові. Їжу викинути ми не могли, бо в Скандинавії вона дуже дорога. Охорона дивилася на нас із підозрою, бо ми рухалися дуже повільно. Нас попросили роззутися - хотіли переконатися, чи немає у нашому взутті бомби. І коли вони побачили, що ми були ще й у тапочках, то дуже здивувалися, але нічого не питали. Просто вирішили, що ми дивні. Європейці не можуть зрозуміти, що нам шкода доплатити за багаж. Вони вважають, що ми просто неординарні особистості. І на цьому ми зіграли. Якщо потрапите у таку халепу і у вас запитають, навіщо все це, кажіть, що вам холодно. І спокійно проходьте на борт. А в літаку вже можна роздягнутися і скласти речі в сумку. Стюардеса на це уваги не звертає.

Корисні поради

— Якщо зібралися у подорож автостопом, користуйтеся „Вікіпедією” автостопу - hitchwiki. Там можна знайти інформацію, на якій трасі краще зупиняти машини, як до неї добратися з центру міста, де можна розкласти намет, де знайти безкоштовну їжу чи безкоштовно переночувати.

—  Безкоштовно можна жити навіть у хостелі, але потрібно п’ять годин відпрацювати на рецепції.

— Якщо вам немає де переночувати і ви маєте час, можна скористатися автобусом. Наприклад, квиток у польський bus коштує до 100 гривень. Краще кудись поїхати, ніж бути на вулиці. За цей час можна зарядити телефон. Якщо їдете далеко, інколи в автобусі дають сік і булочку.

• Якщо дівчина стоїть на трасі в дуже коротких шортах і у взутті на підборах, водії зупиняться відразу, але не з метою допомогти у подорожі. Якщо одягнетеся так, як бомж, вас ніхто не пожаліє і не підвезе. Лише подумають, що ви справді бомж. Якщо одягнете шубу, золото, то теж не зупиняться, мовляв, то мажор стоїть. Одягайтеся для подорожі так, як належить туристу – черевики, довгі шорти, футболка.
• У мандрівці варто підлаштовуватися під водія. Хтось хоче послухати вашу історію, або, навпаки, без упину розповідає про себе. Аби уникнути провокації, зважайте, що ви говорите водію, особливо на території СНД.
• У мандрівці варто мати у телефоні off-line-карти місцевості. Адже wifi є далеко не всюди.
• Якщо заздалегідь ви не роздрукували куплений дешевий квиток, то зробити це в аеропорту може коштувати 70 євро.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.