Чи були в Тернополі феміністки?

Цікаву лекцію «Жінки й Тернопіль: історія кількох романів та інтрижок з містом» підготувала і прочитала фрілансер, модератор сімейного форуму, мати трьох дітей, дружина історика Володимира Окаринського Лілія Берник.

• Це спробою надати Тернополю його жіноче обличчя, – каже дослідниця. – Останнім часом історія нашого міста викликає зацікавлення у тернополян, проте жінок висвітлюють не дуже яскраво. Я зайнялася цим питанням після одного жарту, що в Тернополі не було жінок-феміністок. Спочатку пошукала інформацію в Інтернеті. Так, я дізналася про жінок, імена яких були мені невідомі.

У своїй лекції Лілія Берник подала короткі біографічні довідки про понад 10 видатних тернополянок, які впливали на культурне й політичне життя міста нашого міста.

Войовничі власниці міста

Першою жінкою, яка потрапила в історію Тернополя, була княжна Євдоксія Чарторийська. Як розповіла дослідниця, у 1549 році, коли на Тернопіль напали татари, Євдокія озброїла своїх селян і організувала оборону міста. А ще вона часто брала участь у військових походах і, навіть, мала своє військо.

Першою жінкою-власницею нашого міста була дружина Костянтина-Василя Острозького  – Софія Тарновська. Подружжя мало п’ятеро дітей. Згодом Тернопіль перейшов у власність до доньки Софії — Анни, яка вийшла заміж за Олександра Острозького. У них народилось восьмеро дітей, але вижили лише двоє. Через це Анна дуже захопилась релігією.

• Відтак Тернопіль перейшов до її доньки Катерини, яка була одружена з Томашем Замойським, – розповіла Лілія Берник. –  Документи свідчать, що Тернополем вони з чоловіком володіли спільно. Тоді місто отримало багато привілеїв. Власники підтримували православну, католицьку та юдейську громади.

Катерину Острозьку характеризували як мудру й войовничу жінку. Після смерті чоловіка вона знову стала єдиною власницею Тернополя, запровадивши вивчення руської мови та надавши кошти на утримання церков.

• Катерина Острозька активно долучалася до розбудови міста, також вона була справжнім воїном, організовуючи напади на сусідні маєтки, – зазначає дослідниця. – В ті часи це було популярно як серед чоловіків, так і серед жінок. Є ряд судових справ, пов’язаних із такими нападами на маєтки.

Наступною власницею Тернополя була Марія-Казимира-Луїза де Гранж д’Аркьє, яка росла при дворі королеви Польщі Людовіки-Марії. Після неї Тернополем теж володіли жінки, але помітного сліду в біографії міста не залишили. Тому Марисеньку можна назвати останньою яскравою власницею міста.

Спірітистка та неординарна співачка

У Тернополі в 1840 році народилася і баронеса Адельма фон Вай. Проте вона довго тут не перебувала. Більшість часу жила із чоловіком в Угорщині та Словенії.

• Вона володіла надприродними здібностями – могла лікувати через письмо, – каже Лілія Берник. – А ще була  спіритисткою, засновницею і президентом Першого теософського товариства в Угорщині. Вірила, що спілкується з духом засновника гомеопатії Ханеманна, лікувала людей. В одній з своїх книг «наїхала» на деякі католицькі догми, за що її книги потрапили до списку заборонених.

Ще одна уродженка Тернополя єврейка Пепі Літман була відомою в Європі екстравагантною співачкою. Вона народилась у 1874 році у бідній родині. Працювала гувернанткою. Коли зустріла бродівських співаків, вирішила змінити своє життя і разом з ними поїхала гастролювати Галичиною. Тоді познайомилася зі своїм чоловіком – диригентом Літманом, який відкрив її голос для Європи. Гастролюючи Польщею, Румінією, Угорщиною, Пепі стала дуже знаменитою співачкою. Брала участь у виставах Варшавського театру, довго жила в Одесі. На деякий час їй навіть заборонили виступати, бо вона виходила на сцену в штанах і капелюсі та співала злободенні пісні, висміюючи в них певні речі, які були в тодішньому суспільстві.

Організовували школи та хори

Євгенія Барвінська (Любович) була організаторкою і керівницею чоловічого та жіночого хорів у Тернополі, диригенткою львівського хору товариства «Боян». Пропагувала творчість українських композиторів. Вона першою помітила талант Соломії Крушельницької.

Софія Дністрянська (Рудницька) народилася в 1882 році в Тернополі. Піаністка, педагог. В Тернополі закінчила гімназію і приватну музичну школу, згодом консерваторії у Львові і Відні. У Відні заснувала власну музичну школу. Виступала з сольними концертами в містах Галичини, Відні, Празі, Братиславі. Активна учасниця жіночих організацій, феміністка.

• У 1935 році разом із чоловіком Софія переїхала в Ужгород, де знову заснувала приватну музичну школу, – зазначає Лілія Берник. –  Ось як вона окреслила суть фемінізму: «Метою нашого фемінізму є бажання щастя і миру всему людству! І з тим кличем хай гуртуються всі сили в ім’я праці над рівновагою у розвою усього поступу в суспільному житті. Як би воно й не було, то нам, українським жінкам, треба взятися за це діло».

Померла 9 лютого 1956 року у м. Вейпрти у Чехії.

Боролись за виборчі права жінок

Тернополянка Марія Білецька була головою «Клубу русинок» і «Жіночої громади» у Львові. Співорганізатор першої приватної восьмирічної української дівочої школи ім. Т. Шевченка у Львові (1898 р.), викладач української мови, згодом керівник цієї школи (до 1908 р.).

У Тернополі народилася Роза Померанц-Мельцерова, яка була послом до Сейму Другої Речі Посполитої, єдина представниця єврейок у Сеймі працювала в Комітеті з питань соціального забезпечення.

• Батьки забезпечили їй шкільну освіту в Тернополі, університетське навчання вона проходила у Відні та Парижі, студіюючи музичне мистецтво та іноземні мови, – розповіла дослідниця. –  Роза навчалась також у консерваторії в Ліпську та Берліні.

Разом із Марією Білецькою у 1910 році вони активно вимагали виборчих прав для жінок.

Писала вірші і малювала

Євгенія Любович (Барвінська) народилася 1854 року у Львові. Була дуже освіченою жінкою, закінчила учительський інститут у Львові у 1874 році. А поза тим вона писала вірші, захоплювалася живописом. Музичну освіту здобула приватно в музичній школі К. Мікулі, де вчилася гри на фортепіано.

В 1879 році, після одруження з Олександром Барвінським, переїхала до Тернополя, де стала однією з рушійних сил жіноцтва. При Церкві Різдва Христового заснувала перше жіноче товариство під назвою «Сестрицтво», в яке входили жінки з інтелігенції та міщанства. Діяльність товариства спрямовувалася на розвиток церковного життя та допомогу бідним і вбогим. При «Сестрицтві» був жіночий хор, який очолила Євгенія Барвінська.

• В Галичині жінки отримали право голосувати у 1917 році, – підсумувала Лілія Берник. – До цього часу голосували хіба що ті представниці прекрасної статі, які платили податки, хоча насправді голосували не вони, а їх представники – чоловіки. Виборче право у Франції жінки отримали у 1944 р., а в Швейцарії у 1971 р., хоча ставлення до жінок у Європі було зовсім іншим, ніж у нас.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.