Дизайнер Ірина Цісецька: "Мої сукні подорожують світом набагато більше за мене"















Попри те, що створені нею сукні показують навіть на тижнях моди у Нью-Йорку, тернопільська дизайнерка весільного та вечірнього одягу Ірина Цісецька, не вважає себе якоюсь особливою. Залишається простою й привітною у спілкуванні, не любить пафосу. Та все ж вона є яскравим прикладом того, як можна втілити в життя свою давню мрію – робити те, що подобається, і при цьому досягнути успіху завдяки своїй наполегливості й творчій праці.

Її надихають прості речі – музика, природа, архітектура, подорожі, емоції. Шила й моделювала з дитинства. Ірині Цісецькій не цікаво робити копії,  повторювати когось. Чим складніше завдання, тим завзятіше вона береться за нього.

Шила й моделювала завжди

– Пані Ірино, розкажіть, будь ласка, з чого ви починали і чому обрали саме дизайн одягу?

- Придумувати одяг любила завжди, відколи себе пам’ятаю. Я постійно щось шила й декорувала. Починала з одягу для ляльок. Першою клієнткою була моя сестричка, для якої шила плаття. Але оскільки тоді я не мала швейної освіти, то воно було таке недосконале, що на плечах довелось робити «погони», щоб закрити шви, які я дуже «вміло» зробила. Дизайнером я стала завдяки своїй бабці. Вона шила на швейній машинці, а я ще маленькою дівчинкою починала з того, що крутила з боку ручку. Бабця мене вчила правильно тримати голку, вишивати, в’язати. Через багато років саме вона стала моїм першим критиком. В неї було чуття, якому я завжди довіряла.  Крім того, мене постійно підтримували і підтримують батьки – вони в мене найкращі!  Я могла вільно займатися будь-якою творчістю. Мені це дозволяли, створювали сприятливі умови. Зараз мої діти і чоловік теж з розумінням і терпінням ставляться до того, що мама людина творча. Це неабияк допомагає.

Паяльник для аплікації

– Чи пам’ятаєте вашу першу дизайнерську роботу і клієнтку, яка її замовила?

– Це був весільний корсет. Свого часу, я навіть хотіла взяти його в рамку, щоб не забувати про те, яким недосконалим був цей виріб. Зараз я майстер художньої вишивки і більшість моїх моделей декоровані вишивкою. Але не хрестиком. За той час, що минув від першого корсета, мені вдалося освоїти різні техніки, які використовуються і у високій моді. Але перша робота не забудеться.

Одна із моїх спеціальностей – монтажник радіоапаратури.  І, як правило, коли поєднуються між собою два несумісні напрямки, то випливає щось третє. Так від монтажника радіоапаратури я взяла паяльник. Після деякого вдосконалення використовую його для декорування одягу.  За другим дипломом я географ. Якби можна було мати дві улюблені справи, то друга була б пов'язана з подорожами.  Поки що мої сукні подорожують по світу набагато більше за мене. А ті мандрівки, в які вдається вибратись мені, стають натхненням для створення чогось нового.

Весільне плаття за 5 днів

– А як ви працюєте із замовленням?

– Весільна, випускна чи вечірня сукня – дуже важлива для своєї власниці. Це не просто одяг, а спосіб самовираження. Тому головне, щоб клієнтка і дизайнер зрозуміли одна одну.  На першу зустріч прошу прийти з кількома картинками суконь, які дівчині подобаються. Обов'язково має бути хоч невеличке спілкування, навіть «ні про що». Це дає можливість налаштуватись «на частоту» замовниці, зрозуміти її бажання. В цьому і полягає творча робота – придумати саме ту сукню, в якій дівчина почуватиметься неповторною і сприйматиме її як частинку себе, а не інородне тіло. 

Шиття – це така штука, що зіпсувати виріб майже нереально і завджи є можливість щось змінити, головне не затягнути до останнього моменту. Хоча в нас є рекорд – одне весільне плаття за 5 днів. Правда, за 17 років роботи таке трапилось тільки раз. Нам пощастило, що всі потрібні матеріали були у наявності. Адже у Тернополі важко підібрати тканини і фурнітуру для весільної сукні – шукати доводиться по всій Україні, а дещо і за кордоном замовляти.

– Як знаходили клієнтів?

– Завдяки «сарафанному радіо». Цей метод і досі працює.  Зараз до мене приходять мої перші клієнтки і замовляють дитячі сукні для своїх доньок. Крім індивідуального пошиття, є ще готові плаття, які продаються в ТВЦ «Атріум». 

Вишивку показує в сукнях

– Чим вирізняється саме ваш стиль?

– Легкі і романтичні сукні ручної роботи з квітковими мотивами у декорі. Більшість ескізів для вишивки малюю сама і вишиваю кожного разу по іншому. Роботу над сукнею починаю не з технічного малюнка, а з дотику до тканини, мережива, бісеру.  Ідеї для нових суконь приходять спонтанно. Інколи буває так, що прокидаєшся зранку – і придумуєш плаття. Буває, що надихає музика, квіти на вулиці. Я люблю вишивку, мені подобається показувати її в сукнях. Хотіла б поєднувати автентичний український і сучасний вечірній одяг.

Не люблю робити чиїсь копії. Не подобається, коли копіюють мої роботи. Попри те, що я не такий великий дизайнер, стикнулась із ситуацією, коли мої плаття повторюють.

– Якою була ваша реакція?

– Коли копіюють мій стиль і роблять по-своєму, це нормально, значить комусь сподобалось, а коли беруть фото моїх робіт і видають за свої вироби, це мене дуже обурює. Але в Україні ще немає механізму як з цим боротися. Простіше йти попереду. Те, що я зробила сьогодні, вже минуло, застаріло, тож придумую нове. Навіть якщо я буду робити одне й теж, то все одно зроблю його по іншому, ніж той, хто скопіював.

– Що вам найчастіше замовляють?

– Зараз найбільше замовляють сукні в українському стилі, часто в парі з чоловічими вишиванками. Але клієнтки, які знають мене давніше, приходять і за весільними, і вечірніми сукнями. Від роботи над такими моделями отримую величезне задоволення, особливо, коли бачу реакцію дівчини, коли очі горять, коли на примірці вона підстрибує від радості перед дзеркалом. Це такий заряд натхнення, що й передати годі. Наречені замовляють класику, вечірні сукні – від класики до авангардизму.

– Хто з відомих жінок носить ваші дизайнерські сукні?

– Моїми клієнтками і улюбленими моделями є співачка і ведуча Ірина Новомлинська й авторка та виконавиця власних пісень Надія Гураль. Є моя сукня у народної артистки України Світлани Мирводи. 

Покази в Тунісі та США

– Де останнім часом представляли свою колекцію суконь?

– У Тернополі  я починала з весільних виставок, участі у Днях моди, презентацій. У 2014 році стала учасником Національного центру дизайнерського мистецтва Fashion Globus Ukraine. Проект був створений Голдою Виноградською і спрямований на популяризацію української моди. В рамках цього проекту відбувалися найважливіші для мене покази –  національний тур дизайнерів України, участь у New York Fashion Week в США, Runway Dubai Fashion show в ОАЕ, Міжнародний фестиваль ElKhomsa D'or в Тунісі.  Дизайнери з різних куточків України створювали єдину колекцію, яка  демонструвала багатство і різномаїття нашої країни. 

Готуючись до показу у Нью-Йорку, натхнення для створення суконь я знайшла у музеї. Оскільки моїм завданням було представити наше Західне Поділля, тож саме у краєзнавчому музеї я звернула увагу на вишиту камізельку із Заліщицького району, придивилась, як вона зроблена. Відтак прикрасила сукню гладдю. Попри те, що це була моя перша вишивка в цій техніці, сукня одразу пішла на нью-йоркський подіум.

– Чи маєте якісь улюблені поєднання в дизайні одягу?

– Останнім часом люблю поєднувати гладь і бісер. Але мої вподобання постійно змінюються. Завжди хочеться придумати щось нове.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.