З перев’язаною після переливання крові рукою та жвавою посмішкою на обличчі , зустрічаємо Христину Довгалюк у неї на роботі. 13 червня Почесний донор України здавала кров 101-ий раз. Жінка працює в управлінні з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської ОДА. Жінка охоче ділиться своїм досвідом та емоціями.
- Сьогодні я здавала кров для сусіда, йому зараз дуже потрібна допомога. Але я щороку до Дня Донора я йду на станцію переливання крові, мене там вже добре знають, - розповідає пані Христина.
Кров вона здає приблизно 5 разів на рік, адже відновлювальний термін після здачі триває 2 місяці.
– Я би і частіше здавала, мені не страшно, крові не шкода, - пояснює жінка.
З працівниками станції переливання крові у донорки навіть склались особливі традиції: жінку чекають щороку на її День народження, та на День Конституції. За словами пані Довгалюк, не всі працівники станції можуть взяти кров, бо вени на руках у жінки знайти непросто.
- Я часто сама себе питаю чому роблю це, - розповідає Христина, - ми всі інколи запитуємо себе щось схоже. Коли я народжувалась, у мами була велика втрата крові, - ділиться переживаннями Христина, - в лікарні тоді мама зі мною малесенькою пробула 2 тижні. - Практично весь той час їй вливали донорську кров, хтось врятував мою маму.
Саме тому часто Христина часто здає кров у Тернопільський центр матері і дитини. Ділиться своєю кров’ю вона і з пацієнтами Тернопільського обласного онкологічного диспансера.
- Cвоїх трьох синів вже підсадила на голку, - жартує Христина Довгалюк, - вони в мене теж донори. Усі здорові, пишаюсь ними.
Христина Довгалюк ретельно стежить за харчуванням, не вживає алкоголю та не палить.
– Моя кров не лише для мене, - то маю пильнувати, - каже жінка. - Перед Днем вшанування жертв голодомору якось почула, що люди не їдять 33 години. Я вже мала традицію здавати кров щороку у цей день. У 2017 вперше спробувала майже нічого не їсти 33 дні. Христина стверджує, що після такого «очищення» почувається навіть краще.
Кров жінка здає для традиційного переливання так і для плазмоферезу.
Коли наша з героїнею розмова торкнулась фінансової винагороди за донорство, - пані Христина посміхнулась.
– Після здачі крові видають талон на харчування. 25 гривень можна потратити в їдальні «Весна», - розповідає жінка. – Я прийшла останній раз, коли здавала кров, тай питаю: «а що ви мені запропонуєте на той талончик?» - вони відповідають: «Пачку соку хлопці беруть». От і віднови здоров’я пачкою соку. Але я маю найвищу в світі заплату: 90- річну маму, трьох синів, чотирьох здорових онуків, найстаршій з яких – дев`ять років.
Бабусею пані Христину назвати важко: разом з синами вона катається на мотоциклах, часто подорожує, захоплюється етнографією. З 2001 року Христина Довгалюк – член спілки журналістів України, за фахом – історик. Бабусею її, направду, назвати важко: енергійна, весела, відкрита.
– Я люблю людей, - відповідає донорка на запитання про її захоплення, - люблю спілкуватись з ними, люблю приносити користь, люблю бачити, що у них все добре. Розумієш це по-справжньому лише, коли потрапляєш в лікарняну палату. Люди, насправді, мають великі біди, повз які ми, здорові, не можемо проходити повз.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер