Казковий сад із сотнею видів троянд: історія кременчанки, яка біля свого дому вирощує море квітів

• Кожну квіточку полити, скропити, підрізати, підготувати до зими аби влітку милуватись їх красою та вдихати неймовірний аромат. Анна Мельничук із Кременця розповіла, як доглядає за своїми трояндами і чому залюбки ними ділиться.
• Залишайте в коментарях фото своїх квітів, якщо ви теж захоплені їх красою.

Про Анну Мельничук із Кременця ми розповідали в публікації "ЇЇ квіти можна їсти, їх замовляють по всій Україні. Як кременчанка із медика стала кондитером" . Але не усі квіти, які в неї є їстівні. Саме любов до живих квітів у власному саду примусила жінку створювати шоколадні. 

Анна розповідає, що взимку, коли в саду все покрито снігом, теж хотілось мальовничої краси. Тож створювати її вона вирішила на власній кухні із цукру, а потім з шоколаду.

Перші саджанці дала колега 

— У приватному будинку ми живемо не так давно. Все дитинство я провела в квартирі, і звідки у мене така любов до живих квітів навіть не знаю. Але з'явилось кілька кущів, потім ще декілька... і я захопилась, — розповідає жінка. 

Чимало кущів Анна Мельничук виростила із черенків, які брала в подарованих букетах. 

— Навіть коли з черенка садиш троянду і вона приймається — захоплення неймовірне, ти лелієш її: поливаєш, скроплюєш і воно дає результат, — говорить вона. — Територія у мене невелика, тож усе, що хотіла б посадити — не вдасться. Багато квітів віддаю сусідам, аби і в них була краса вдома. Я знаю, що якщо зі щирим серцем подарувати — то воно обов'язково прийметься і буде господарям тішити око і душу.

Зараз у квітнику пані Анни, окрім троянд, є лаванда, десятки видів лілей, тюльпанів. Має і декоративні трави та кущі. Є у саду кілька видів хвойних. Сама вона облаштувала біля них доріжки і навіть змурувала казковий замок із звичайних камінців.

Перші саджанці троянд біля дому Анни Мельничук з'явились, ще коли вони з чоловіком добудовували будинок. Саджанці дала колега із лікарні. 

— При нагоді я хочу подякувати своїй колишній співробітниці Наталочці Ващенко. Вона зі мною поділилась багатьма саджанцями. Тоді вона розповідала про назви цих квітів, про догляд за ними і я думала як я маю з цим впоратись, але з часом все більше і більше захопилась, — говорить жінка.

 На одній гілці кілька десятків квітів

Різноманіття сортів та видів квітів у саду пані Анни вражає. І хоча жінка має чимало квітів. Для троянди, яку називає королевою квітів — почесне місце. 

— Колись я думала: троянди тай троянди, але скільки їх є видів та сортів навіть важко уявити. Є короткорослі, середньорослі, високорослі. Є із колючками та без них. Більшість сортів троянд мають одиночні квітки, деякі утворюють суцвіття, від невеликих, в три-п'ять квіток до численних, що налічують десятки квіток — у поліантових троянд, — розповідає жінка. 

На деяких кущах квітів не злічити. На кущах-спреях квіти дрібнесенькі. І лише на одній-єдиній гілочці власниця саду нарахувала близько 60-ти квітів. 

Близько ста видів троянд біля будинку 

На невеликій території перед будинком в Кременці Анна має понад 150 кущів троянд. Із них близько ста різних сортів. 

— Є по кілька корчів однакового сорту. І кілька разів мене просили: продай мені. Мені не шкода зовсім. Але я згадую, як я садила, як доглядала з череночка... І як я можу її віддати з свого дому? Це як дитина: носиш її, доглядаєш... Ти бачила, і як вона цвіте, і як хворіє, згадуєш, як рятувала її від комах. А потім просто віддати? Напевно, швидше я б віддала, ніж продати за гроші. 

Догляд за квітами займає багато часу, каже спірозмовниця. Але воно того варте. Ну і завжди на догляд треба ще більше часу. 

— Щотижня квіти треба кропити, обрізати, підготовлювати на зиму. Ранньою весною — до літа. Про догляд я прочитала чимало літератури, бо хотілось знати що з тою чи іншою квіткою треба робити, щоб вона була здорова та красива, — каже квіткарка. 

Квіти усе відчувають...

Чимало квіткарок кажуть, що з квітами треба розмовляти, бо вони усе розуміють. Навіть, якщо ти говориш без слів. Такої думки дотримується і Анна Мельничук. Вона каже, що вголос з квітами розмовляти це занадто, то без слів чи не щодня звертається до рослин. 

— Та говорити — не говорю, бо якщо хтось почує збоку, не правильно зрозуміє, — посміхається співрозмовниця, — Але інколи так хочеться. Особливо, коли дивишся на оксамитові пелюстки і відчуваєш цей запах. А ще хочеться пожаліти їх, коли заводяться шкідники. Так шкода тоді їх стає. І ти готовий небо прихилити, аби врятувати ту квіточку. 

А ще серед садівників є прикмета, що саджанці давати поганим людям не можна, бо у них квіти цвістимуть, а твоя згине. Але в це пані Анна не вірить. Вона каже, що якщо з щирою душею давати саджанці — то і в людей вони будуть вестись, і твої цвістимуть ще пишніше. 

— Може тому, що мені дали квіти і вони усі прийнялись, може тому, що я ніколи не шкодую, коли віддаю, але мені багато хто казав, що усі квіти, які я даю приймаються. І це мене невимовно тішить, — говорить вона. 

Серце болить, коли квітка гине 

Квіткарка каже, що колись мріяла відкрити власний квітковий магазин, але територія для того, аби вирощувати квіти на продаж біля її будинку замала, а ще... Дуже важко бачити, коли викидають квіти, які не встигли продати. 

— У мене знайома працює в квітковому магазині. Я інколи заходжу до неї та кажу: ви у такій красі працюєте... А вона розповідає про те, скільки у них роботи, аби доглянути квіти, які продають і скільки печалі, коли доводиться викидати ті квіти, які не змогли продати. Я б не пережила того. В мене серце болить, коли якась із тих квітів, які є у мене вдома помирає... — розповідає вона. 

Кожного літнього вечора, після натомленого сонцем дня, жінка виходить у свій казковий сад, аби подихати ароматом квітів і каже, що більшої насолоди немає. А взимку, коли квіти відпочивають під сніговою подушкою вона навчилась створювати таку красу із солодощів. 

Квіти "вирощує" на власній кухні

За фахом Анна Мельничук — медик. Понад 15 років працювала у медицині, але ніколи не зупиняла пошуки себе, бо душа прагнула творчості. 

— Шукати себе впродовж всього життя — це про мене. Був час, коли пробувала себе у поетичній творчості: писала і публікувала вірші, — каже жінка. — Щодо солодощів, то теж маю таку любов ще змалку. Моя мама за фахом повар. Часто вона готувала їжу на весілля, згодом почала пекти торти на такі важливі події. Спекти торт для неї не було проблемою, а от прикрасити його — ще те випробування. Тож довелось їй допомагати (посміхається прим. ред.). Я це любила. Не можу сказати, що це моє покликання, але пофантазувати і зробити випічку красивою допомагала. 

Квіти стали для Анни справжньою любов'ю всього життя.

— Постійно мені сняться сни, що я десь літаю, щось шукаю і я зрозуміла, що не зважаючи на те, що мені вже 43 роки, треба пробувати ще якісь заняття, — каже кременчанка. — Влітку робила букети із квітів, які сама вирощувала. А пізніше закінчила майстер-клас із цукрової флористики та почала робити квіти із цукрової пасти.

Цукрові квіти з точністю до кожного вигину відтворюють вигини справжніх пелюстків. Жінка зробила фото їх у квітнику. І з першого погляду відрізнити ії від живих просто неможливо, а стояти вони можуть навіть понад 10 років.

За кілька місяців до Міжнародного дня жінок Вже у 2021-му році Аннас пробувала зробити букети із шоколаду. Мовляв, вони і дешевші, і смачніші, поки зробиш одну квітку з цукрової основи, то з шоколаду можна створити цілий букет.

— Я замовила форму, за два місяці недоспаних ночей перечитала усе можливе й неможливе про шоколад і взялась до роботи, — говорить жінка.  — Люблю квіти і люблю шоколад. Ця комбінація мені до душі. І думаю, що не я одна така жінка.  Роботи жінка робить з білого, молочного, карамельного, рожевого та чорного натурального шоколаду. І специфіка в кожної сировини своя. 

Жінка каже, що краса, яку створила природа у вигляді квітів справді лікує душу, а догляд за нею став її покликанням та відрадою від усіх буденних клопотів. 

 

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.