„Ледь не відкрив новий вид медуз на честь Галичини”

Багато людей в дитинстві мріяли подорожувати світом, подібно до героїв Жюль Верна чи Джека Лондона. Однак, лише одиниці вирушають в далекі подорожі і підкорюють світ. Серед таких відчайдухів і наш земляк, Олексій Масленко. Він ділить свій час не тільки між рідним Тернополем та Львовом, де має приватну практику. Нещодавно він повернувся із подорожі Тихим океаном, про подробиці якої він ексклюзивно розповів „RIA плюс”. 

 

„Ледь не відкрив новий вид медуз на честь Галичини”

Пане Олексію, скільки вже часу  подорожуєте світом?

— Зі студентських років. Спочатку скористався програмою студентського обміну, побував у Франції, Іспанії, Португалії. Потім після закінчення університету отримав спокійну роботу в клініці, але постійно щось тягнуло в дорогу, хотілося більше романтики і нових вражень Тим більше зараз з’явилося багато можливостей подорожувати за кошти приватних осіб. Ви можете стати блогером і писати для широкої інтернет-аудиторії, при цьому рекламуючи товари або послуги компаній, які за це вам оплатять накладні витрати. Наприклад, мій товариш Олег Коломієць пише матеріали для польського вікі-ресурсу „Світ у твоїй кишені”, побував у Замбії, Намібії, Камеруні, Бразилії і десятках інших країн. При цьому він згадує у своїх статтях назву однієї авіакомпанії, яка оплачує перельоти і проживання в мотелях. Тобто за такого варіанту гроші витрачає рекламодавець. Можете писати для вітчизняних і закордонних науково-популярних видань, яку мають змогу відряджати людей у далеку мандрівку.

  • Як ви опинилися на протилежному кінці світу, в Тихому океані?

— Цього року відзначали ювілену дату — 70-ліття плавання знаменитого норвезького мандрівника Тура Хейєрдала. Він разом із п’ятьма однодумцями проплив на дерев’яному плоту „Кон-Тікі” 8 тисяч кілометрів, щоб довести можливість контактів між жителями Південної Америки та островів Океанії. В пам’ять про цей науковий подвиг ЮНЕСКО оголосило 2017-й роком Тихого океану. В дорогу спорядили декілька команд, які мали, кожен за своїми маршрутами, перетнути океан і дістатися Австралії. На сайті world-travel.com я побачив оголошення, що для одного екіпажу набирають добровольців із числа лікарів, які мають медичну освіту і досвід міжнародих подорожей, звичайно знання англійської та комунікабельний характер були серед обов’язкових вимог. Я прибув у київський офіс ЮНЕСКО, щоб пройти попередню співбесіду. Там мене обкололи, як  кролика різними вакцинами від тропічних хвороб. Через тиждень прилетів в Перу в порт Каяо. Зібралась інтернаціональна команда як в анекдотах, українець француз, німець... Загалом семеро чоловік.

  • Розкажіть про маршрут подорожі?

  - Ми петляли звивистим маршрутом, бо завданням експедиції було оглянути найбільш цікаві місця тихого океану. Спочатку припливли на Галапагоські острови, тваринний світ яких увійшов у легенду. Тут живуть найдревніші черепахи на світі, одній із них, Сантьяго виповнилося щонайменше 150 років. Її тримав на руках український католицький місіонер отець Василь Галецький, коли проповідував християнство серед місцевих жителів. Там водиться п’ятдесят видів найотруйніших рослин на планеті. Щороку тут гинуть 20 жителів, всього лише через потрапляння соку рафлезії білої на шкіру. Тому ми пересувалися тісною групою, і були трішки перестрашені. Нам подарували пам’ятну медаль, яку чеканять для островів із зображенням Чарлmза Дарвіна. На основі спостережень за місцевою природою він сформулював теорію еволюції.

Ще одним славетним місцем став острів Пасхи. Відомі гігантські кам’яні статуї, поставлені тут місцевими жителями в давнину. Як виняток, нам дозволили взяти із собою камінці, які відкололись від статуй. Вони містять мікропорції золота, які трапляються на острові де-не-де. На чорному ринку ці камінці коштують від 20 до 30 тисяч доларів. Нас провели в спеціальний тунель, де місцеві жителі робили жертвоприношення – одна молода людина за одну статую, інакше боги не дозволили б поставити власні зображення. До речі, Олів’є Бенуа, наш гідрограф, спробував себе у вигляді жертви на інсценуванні жертвоприношення. Було весело.  

 - Ви розповідали про участь в екологічній акції?

 - Ми приїхали в маленьку острівну державу Тувалу, яка потерпає від глобального потепління. Вона, по суті поступово йде під воду, деякі території зникли під товщею води повністю, а на решті острові підтоплення сягає 40-50%. Під час припливів вода сягає тут порогу будинків місцевих жителів. Ми навіть допомагали вичерпувати воду після тропічної зливи. Екологічні організації провели тут акцію – «Врятуємо тропічний рай». Флотилія зі 100 човнів та кораблів вибудували слово «SOS», передаючи сигнал про те що, тоне ціла країна. Над кораблями ширяв літак, який вів пряму трасляцію акції в 75-ти країнах світу. Наша посудина також була серед учасників.

 - Як називалося ваше судно і як виглядав ваш денний розпорядок?

 - Ми називались «Норвегія» на честь країни, яка подарувала знаменитих мандрівників. Як і «Кон-Тікі» ми пливли на міцно збитому плоті із бальсового дерева, яке добре тримається на воді і може витримати семибальний шторм. Прокидались о шостій ранку і проводили нескладні дослідження, перевіряли рух морських течій, стежили за активністю морської фауни. Одна людина протягом дня куховарила, за потреби ми працювали над лагодженням вітрил і корпусу. Вночі двоє людей вели чергування, на випадок початку бурі, або якоїсь надзвичайної ситуації.

 - У вас були проблеми під час плавання?

 - На атолі Мейвест ми спускалися по черзі поплавати з аквалангом. Потрібно було розглянути детальніше екваторіальніх риб, і вивчити стан Великого коралового рифу, який тягнеться сюди від самої Австралії. На Олівера, нашого радиста, напала акула, коли він оглядав підводний грот, маленьку печеру, яка вузьким тунелем вела вглиб острова. Він плив з усіх сил. Коли його витягнули, на ластах залишився слід від зубів тварини. Ще 30 сантиметрів і він залишився б без ноги.

Одного разу ми потрапили в зону дії тайфуну, який йшові повз Нову Зеландію, у нас вирвало фальшборт – дерев’яне поруччя, яке йшло вздовж краю плота, і морська вода стала переповнювати дно. На щастя, на такий випадок у нас були передбачені кінгстони -  отвори через які виливався надлишок вологи. Здається це все. В океані взагалі спокійніше. А в повсякденному житті люди можуть поставити таку підніжку, якої ти зовсім не очікуєш. Найбільше моє розчарування пов’язане із хибним науковим відкриттям. На островах Тонга знайшов якусь дивну медузу, із чорним забарвленням. Мої пізнання в зоології невеликі, а Люсьєн, член експедиції сказав, що я знайшов новий вид тварин і маю право назвати його на свій розсуд. Вирішив назвати його Medusozoa Galiciana, на честь своєї батьківщини. Але зголом виявилось, що медуза просто потрапила в нафтову пляму від пошкодженого неподалік танкера. Не потраплю тепер у історію.

- Як закінчилася ваша подорож і чи плануєте в подальшому брати участь в подібних експедиція?

  - Ми фінішували в порту Сіднея згідно з графіком, одночасно із п’ятьма іншими човнами. Щоправда, тільки нам довірили статуетку Вампики - морського божества, який є спільним для народів Тихого океану. Він символізує добросусідські відносини прибережних країн східної півкулі. А мер Сіднея вручив усім нам відзнаки почесних жителів міста. Боюся тепер буду відчувати ностальгію за яскраво-голубим небом над Полінезією. Тепер переписуюсь із друзями з плавання. Найбільша моя мрія — відправитись у навколосвітню подорож, але поки не можу знайти правильної команди. Сподіваюсь, обійти земну кулю в найближчі два роки.  

Коментарі (0)

Ви не авторизовані