Тамара Заяць працює на одному із місцевих телеканалів і саме із робочого проєкту “Назбиране” розпочалось її захоплення колекціонуванням. Вона робила сюжети про місцевих колекціонерів і якось її хороший товариш – спортсмен Петро Король із Збаража, віддав Тамарі ложку, мовляв, віддай, комусь із колекціонерів, бо в мене загубиться, а це колекційна, післявоєнна, привезена із Німеччини. Тоді жінка не знала нікого, хто б захоплювався таким видом колекціонування, та й залишила собі.
- За кілька тижнів чоловік був в Італії і привіз звідти в подарунок сувенірну ложку. І я подумала – прекрасний старт, - розповідає пані Тамара. - Згадала, що маю десь срібний набір від однієї бабусі і дерев’яну полтавську ложку із цікавим орнаментом від другої бабусі. Ну думаю, далі все зрозуміло.
- Я по форумах різних посиділа, по ринку пройшлася, де виносять все, що не хочеш, “Аліекспрес” добряче допоміг. Так я кількісно й збагачувалася, - каже співрозмовниця. - Але кожне колекціонування від простого накопичення тим і відрізнялося, що треба його систематизувати. Тому умовно зараз маю колекцію із різних країн і міст, з іменами, цікавих форм, у формі лопатки і ножа, черпашки та ігрушки. А також спеціальні столові прибори: для спецій, тримач для кави, для коктейлів, для оливок, для салатів. Дерев’яні, керамічні та ложки-магнітики. Найменша – підвіска у два сантиметри, найбільша для бані – понад півметра.
Жінка каже, що востаннє, як вона підраховувала, ще влітку минулого року - було близько триста предметів у колекції.
- Експонати до колекції підбираю скоріше не я, а друзі і рідні, хто дарує, - розповідає Тамара. - Спершу надавала перевагу сувенірним, металевим. Зараз маю різні: від пластмасових, паперових, навіть шоколадних, до срібла і золота. Було так, що моя знайома із Болгарії сама запропонувала: маю дві ложки з іменами - Тетяна і Костянтин, вишлю тобі, бо нам хтось подарував і загубиться в побуті, а ти збережеш. І з розкопок мені ложки передавали, і просто майже незнайомі люди пропонували, бо бувало кидала фото у соцмережі.
Якщо жінка сама купує ложки, то звертає увагу на символи, щоб були впізнавані.
- Наприклад, з Австрії – із фото імператриці Єлизавети Баварської (дружини Франца Йосифа 1), яку пестливо називали Сісі. Із Туреччини із тюльпаном – подарована Лілією Проць, яка обожнює цю країну. Із Америки – Лінкольн зображений, а також порт із штату Нью Джерсі та статуя Свободи - на ложці із Нью Йорку. Із Криту - грецькі символи Олімпу, - продовжує співрозмовниця.
Тамара у своїй колекції має ложки: із Карпат, Одеси, Києва, Тернополя, Лазурного, Берегово, Львову. А також із різних країн світу: Румунії, Польщі, Німеччини, з кількох міст Болгарії, з багатьох штатів Америки, Греції, Угорщини та Голландії. Загалом більше 50 країн і міст.
- Наразі для мене не важливо вартість та значимість ложок у колекції. Можливо, матиму професійний статус колекціонера, а це, мабуть, буде на пенсії, бо часу на хобі немає зараз, то зроблю виставку. А може й каталог напишу, досліджуватиму історію цього виду колекціонування й тоді, думаю, матиму змогу і бажання ганятися за рідкісними екземплярами, як «Маврикій» серед марок, - розповідає Тамара. - Чи є такі серед ложок, думаю так. Бачила в музеї в Австрії колекцію посуду Романових – хотіла б звісно, або ложки відомих українських діячів чи якісь доісторичні, типу поличок, вилочок, ножиків від Homo sapiens.
Щодо вартості ложок, які Тамара має у своїй колекції, то ціни коливаються і від 56 копійок до тисяч гривень.
- Як правило за кордоном сувенірні ложки коштують 5-7 євро. В Україні 50-70 гривень, - розповідає колекціонерка. - На форумах, якщо це старовинна ложка із гравіровкою або авторська чи в лімітованній кількості, то й тисячі доларів коштують, я таких не маю і не хочу, бо не вважаю себе глибоким азартним, професійним колекціонером. Сама купувала найдорожчі десь приблизно за 400- 500 гривень.
Яка найдавніша жінка теж сказати не може, бо ніхто їх не тестував. Каже, має бажання дізнатись, яка у неї найдавніша ложка вже давно, але руки не доходять.
- Маю на хрестини сина подаровану срібну ложку – вони коштують десь 800 - 1500 гривень, - каже жінка. - А ще маю столовий мельхіоровий набір від бабусі, то десь років десять тому він коштував 12-15 тисяч гривень. Взагалі, вартість не важлива. Коли хочеться відволіктися – виймаю із шухляди колекцію і граюся разом із дітьми. Але це, на жаль, буває рідко, бо забирає багато часу. Це відволікає від метушні. Мрію повністю систематизувати ложки і замовити для них рамки. Наразі це зробила тільки із «туристичною колекцією».
Тамара розповідає, що майже за кожною якась історія, спогад, нагадування, людина.
- Коли гості приходять можуть вибрати до чаю собі ложечку із моєї колекції, - розповідає Тамара. - Іноді діти хочуть поїсти з дуже великої або навпаки мініатюрної. Срібними наборами користуюся, бо люблю красиве.
Ті, що відібрані, то жінка поскладала у рамку – на кухні. Інші - в тарілках, глечиках, постійного місця вони не мають, мандрують.
- Люблю до якихось свят - прикрасити якийсь куточок у квартирі. Наприклад, міні-ялинка у нас кілька років поспіль із сувенірних пляшечок із колекції чоловіка, то з цукерок. Думаю що і з ложок зроблю.
Найцікавіші для Тамари ложки даровані кимось щиро. Бо, каже, мабуть, немає людини, яка не любить подарунків і приємних оку сюрпризів.
Наталія Корпан
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер
Alla Matveeva