Підлітки, мов колючки, каже тернопільська письменниця

Підлітковий вік – це один з найбільш кризових періодів життя людини. В першу чергу він складний для самої дитини, яка переживає величезні зміни в своєму житті: як фізіологічні, так і психологічні.

Маленька особистість опиняється у досить складній ситуації, коли вона сама себе ще недостатньо розуміє, прагне пізнати це життя, хоче бути дорослою, самостійною і в той же час не відчуває сприйняття її оточенням, особливо батьками, які ще не готові вважати її дорослою. Саме від того, які стосунки склалися у підлітка з батьками, залежить наскільки кризовим буде перехідний період.

Написала книжку

У тернопільської письменниці Ірини Мацко двоє дітей – 15-річна донька Настя і 13-річний син Дмитро, тому вона на власному досвіді знає, що таке перехідний вік, і з якими труднощами довелося стикатися. Переживши усі моменти, пов’язані із процесом дорослішання доньки, пані Ірина навіть книжку написала. У  ній показала не лише проблеми, котрі довелося вирішувати її дочці та їй самій, коли була юнкою, а й підняла питання про сприйняття батьками дорослішання власної дитини, описавши труднощі, які виникли перед нею як мамою. Тому книжка отримала назву «Перехідний вік… моєї мами». В ній пані Ірина відверто розповіла про інтимні речі – перші місячні, самостійну поїздку у літній табір, перші поцілунки, склянку алкоголю, шкільні проблеми тощо.

– Коли Насті було 13 років, я відчула її і свій перехідний період, бо коли дитина підростає, то її потрібно відпускати, дозволяти самій приймати рішення, робити власні кроки, – каже жінка. – Це дуже важко зробити, бо ми звикли все вирішувати за своїх дітей, вказувати як потрібно робити, а тут довелося змінити своє ставлення і прийняти те, що донька вже доросла. Складність дорослих в тому, щоб відпустити і стримати себе в певних моментах.

На думку Ірини Мацко, перехідний вік буває не лише у дітей та їхніх батьків, а й у дідусів та бабусь, які теж мають навчитися сприймати належним чином своїх дітей та онуків, не вмішуватися в їхнє життя, не диктувати своїх умов, а усвідомити, що їх рідні мають право жити так, як вважають за потрібне.

– Коли Насті виповнилося 13, мені було дуже важко знайти з нею спільну мову, – пригадує пані Ірина. – Це були одні колючки, було нелегко добитися її відкритості і донести до неї свою думку, щоб не отримати у відповідь щось різке. Я відчувала розпач, бо розуміла, що втрачаю зв’язок із дитиною.

Страх відчуження підштовхнув жінку до роботу над собою. В результаті вона дозволила доньці жити власним життям і змогла зберегти з нею дружні стосунки. Набутий досвід тепер допомагає Ірині Мацко переживати перехідний вік сина Дмитра.

– Він вже показує свій характер, приймає самостійні рішення, десь відрубує, десь набиває гулі, – розповідає жінка. – Я сприймаю це як належне. Чим швидше він пройде через цей період, тим краще. Останнім часом я кажу своїм дітям: пробуйте, робіть самостійно, але знайте, що я завжди поруч і готова допомогти вам у будь-який момент. Батькам дуже нелегко, але треба бути мудрими.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.