“Різдво - час, коли треба зупинитись і відчути світ”: у Тернопіль приїде відома співачка Оксана Муха

У ексклюзивному інтерв’ю для газети “Ria Плюс” Оксана Муха розповіла про сімейне святкування Різдва, свої перші колядки та любов до Тернополя.

- Розкажіть про свої традиції святкування Різдва. Чим для вас є колядки та чи пам’ятаєте яку колядку заспівали вперше.

- Я пам’ятаю, як ми щороку коли їхали у село до бабусі готували якусь колядку. Розспівували  її на чотири голоси. Це були різні колядки, і традиційні, які знають всі і маловідомі. Мені тоді було десь шість років. Але насправді це дуже важливо. В нашій родині завжди було так, що ми могли колядувати дуже довго і не повторюватись. Зараз хочеться, щоб люди знали більше ніж 15 колядок, а не дві-три, і на тому все. Ми завжди на Різдво їздимо у село на Львівщині Глуховичі. Вдома у нас одна вечеря, потім ми йшли до бабці. То теплі спогади з дитинства.

- То у Вас співуча сім’я? Вашому сину Данилові - 9. Чи пам’ятаєте яку першу колядку вивчив він?

- Так. Батько у мене - акордеоніст, але він дуже добре співає. Мама, попри те, що медик, також має чудовий вокал. а ще - сестричка-піаністка. Вона теж дуже добре співає. І колядки - вони наша традиція. Я, насправді, часто кажу, що у мене троє дітей, бо маю ще двоє племінників: Назарчик і Орися. Данило мій першою вивчив колядку “Бог ся Рождає”. Зараз він сприймає все ще крізь призму свого дитячого світу, він ще не можу вникнути у всю роботу, яку я роблю, але у моїй творчості та і в повсякденному житті син старається підтримувати мене. Я пам’ятаю, коли йому ще 8 було. він вийшов одного разу на сцену до мене, хоча соромився страшенно, і виніс мені пляшку води, бо подумав, що я втомилась і хочу пити. Він наразі не дуже музикою цікавиться. Хоча інколи я бачу, що в нього голос є, але, напевно, він більше до тата схожий. Зараз цікавиться технікою.

- У святковий час у Вас багато концертів. Вже 8 січня ви виступаєте в Івано-Франківську, 9-го - у Львові, в Тернополі - 15-го січня.  Як вдається все встигати і чи встигнете приготувати кутю вдома.

- Сподіваюсь цього року все добре буде і я встигну все приготувати разом з мамою на Вечерю. То минулого року я встигла лише приготувати пампушки і вареники. А тепер  так графік старались зробити, щоб встигнути. Хоча 7-го січня ми вже їдемо колядувати в Трускавець. Але я не забуваю ніколи, що час Різдва - то особливий час для мене. Час, щоб  Час внутрішнього миру. З думкою про те, що сьогодні народився Ісус, з’являється відчуття затишку, довіри, захисту. Інколи це важко пояснити. А потім.. знову рутина: ти біжиш, біжиш...У час Різдва варто зупинитись. Знаєте… Ця ялинка вдома, ці вогні, і ще якщо Бог сніг дає - то взагалі диво. Треба бачити. Послухати себе і світ навколо, послухати ту саму колядку…

-Чи часто бували у Тернополі та чи подобається вам місто? Чого чекати тернополянам від концерту 15 січня?

- Дуже люблю Тернопіль. В мене таке враження, що Тернопіль є ще патріотичніший ніж Львів. Мені подобається ходити вулицями, цікаво дивитись на людей. Сюди треба приїжджати насолодитись спокоєм. Ми влітку приїжджали сюди з дітьми, щоб просто погуляти містом, подивитись на ваше чудове озеро, покататись на пароплаві. Ми тоді побачили Чортків, поїхали на Джуринський водоспад біля Заліщиків. 15-го січня будуть колядки. Серед них і сучасні, і ті, яких ще не чули. Будуть цікаві гості - це колоритний жіночий гурт «ЯгОди».  Цей короткий час Різдва я хочу присвятити тільки колядкам. На свійську пісню є багато часу, а на колядки треба відвести час зараз у День Народження Ісуса. Мені хочеться Його вітати.

- Часто вашу творчість пов’язують із Квіткою Цісик. Чому та чи пам’ятаєте як відкрили для себе Квітку?

- Це особлива людина у моєму житті. Вона відкрила для мене пісню, вона заспівала так, що я коли ще була дитиною, плакала від “Журавлів”. Хоча до кінця не розуміла чому я плачу. Це правдиве відчуття пісні, не використання пісні заради власної персони, а щире відтворення пісні. Це те, що Квітка мені подарувала. Я з дитинства мріяла поспілкуватись із нею… А тепер спілкуюсь із її двоюрідною сестрою. Знайома із її сином, чоловіком. Син дуже схожий на неї. Я коли вперше побачила його, то подумала, що переді мною Квітка. Роблю для неї концерти і маю мрію, щоб про неї дізналась ціла Україна, якщо ще не знають. Ті люди стануть дуже щасливими.

- Нещодавно Ви були на гастролях в Америці. Чи часто буваєте закордоном та що важливо для вас під час виступів там?

- Наприкінці січня я знову маю їхати в Америку на благодійні концерти, де збиратимуть кошти на реабілітацію військових. Для мене як для українки це дуже важливо. Минулого року волонтерка Ірина Ващук мене запросила на тур в Америці. Ми з нею випадково познайомились і  це дивовижна людина. Вона заснувала Фонд “ Revived Soldiers Ukraine”, відкрила реабілітаційний центр “Step by step” для українських військових, який допомагає їм відновити фізичну форму. Закордоном ми часто проводимо благодійні аукціони, розпродажі, щоб зібрати кошти для хлопців наших. Мені приємно, що я можу зробити щось для людей, які нас захищають. Це найменше, що я можу зробити для наших хлопців. Я завжди рада, якщо мене запрошують. Я переконана, що кожен має боротись на своєму місці.

- У вашій творчості українська народна та авторська  академічна музика чи хотілось коли-небудь змінити репертуар на музику з елементами шоу?

- Українці мають свою родзинку - пісню. Хочеться, щоб люди у світі бачили, відчули, що Україні є висококультурна країна та люди мають величезну спадщину. Я за те, щоб було більше людей, які створюють щось, а не лише споживають. Мені дорога українська народна пісня через те, що люди, які писали її в той далекий минулий час, вони були дуже правдиві. Вони були міцно з людьми і Богом. Це мені хочеться чути і хочеться це продовжувати. А про шоу. Я не можу сказати, що я вся така лірична. Ні. я драйвова, насправді. Але я вважаю, що емоція радісна шоу, вона короткотривала. А пісня, глибока пісня, змістовна. Вона будує тобі світ, будує думки, зупиняє тебе і може навіть дати тобі переосмислення, але це залежить від людини і від того, що тобі потрібно: зміст чи розвага.

- Чого побажаєте читачам “20 хвилин” на свята?

- Я хочу подякувати людям, що слухають мене і що вміють відчути музику і підтримують мене. Я коли бачу, що люди із концерту виходять щасливі - це для мене дуже багато. Я розумію, що все робиться правильно. Я тоді забуваю за втому. Бажаю людям миру в душі, бажаю бачити гарне, мріяти про гарне. І нехай ці хороші помисли стануть ділом у Новому році.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.