Художниця з Тернопільщини підкорила Нью-Йорк

Куди б не занесло життя, завжди потрібно пам’ятати свій рідний край, культуру і традиції. У цьому переконана художниця Оксана Танасів. Ось уже 12 років, як вона живе у США, проте не забуває рідного дому. Тож як тільки з’являється нагода, їде в Україну – відвідати рідних, зустрітися з друзями, прогулятися улюбленими місцями.

Нещодавно пані Оксана разом із 12-річною донькою Кароліною приїхала у відпустку на Тернопілля. В інтерв’ю для «RIA плюс» вона розповіла про свої секрети успіху, творчість, захоплення, дім, відпочинок.

Історія нашої талановитої землячки заслуговує цілої книги, яку, до речі, жінка у майбутному і планує написати. Про цю художницю з Тернопілля, яка підкорила США, наша газета вже згадувала три роки тому. Оксана Танасів родом із села Самолуски Гусятинського району, де минуло її дитинство. Вищу освіту здобула у двох вузах у Тернополі, а в 2004 році виїхала до США за лотереєю Green Card. Наша землячка отримала визнання у Нью-Йорку як професійний художник. Вона створює унікальні картини у стилі fashion art, викориcтовуючи не лише фарби, а й тканину та камінці Сваровскі. Також багато експериментує і випробовує інші техніки.

Фото 1 з 21

Previous Next

1. 
2. 
3. 
4. 
5. 
6. 
7. 
8. 
9. 
10. 
11. 
12. 
13. 
14. 
15. 
16. 
17. 
18. 
19. 
20. 
21. 

Previous Next

Про Оксану Танасів пишуть глянцеві журнали, її картини експонують у галереї на Манхеттені, вона бере участь у Тижнях моди та арт-шоу. Про досягнення цієї жінки можна говорити багато. Та всіх своїх успіхів вона досягла завдяки рокам важкої праці. Адже переїхавши у чужу країну з малою дитиною на руках, їй довелося починати з нуля. Українка спершу працювала прибиральницею у багатих домах, аби заробити на життя. А ночами вивчала англійську мову та малювала. Вона вірила в те, що колись її мрія здійсниться і вона зможе показати свої картини на виставках. Згодом закінчила у США університет, що дало їй нові перспективи. Нині Оксана є автором 14 колекцій картин, а робіт має аж 163. Художниця підписала контракт із двома галереями, які представляють її роботи. Одна з них Lloyds International Gallery діє на Манхеттені в Нью-Йорку, а інша - C.Parker Gallery  – у місті Грінвіч, що у штаті Коннектикут. Також художниця налагоджує зв’язки з галереями у Венеції та Берліні, де планує показати свої роботи. Загалом свої твори пані Оксана створює та зберігає у студії у власному будинку, що у місті Норвалк, штат Коннектикут.

– У перші 10 років у США у мене не було вихідних і свят. Я відпочивала дуже мало, спала по кілька годин на добу, багато працювала для того, щоб заробити на проживання, – каже Оксана Танасів. – Я могла б сидіти вдома і малювати, але не ходити на роботу не виходило. Адже потрібно було оплачувати рахунки. Зараз більше уваги приділяю мистецтву, малюю картини, але кілька днів на тиждень працюю як менеджер з дизайну інтер’єру у мережі меблевих магазинів Safavieh.

– Як проходить ваша відпустка в Україні?

– Я взяла відпустку на два тижні, щоб приїхати в Україну, побачитися з друзями та рідними. Прилетіла до Києва, звідти – до Львова. Відвідала батьків, які живуть у Гусятинському районі, у селі Самолуски. Також зустрілася із багатьма друзями у Тернополі.

– Як змінився Тернопіль за той час, поки вас не було?

– Місто змінилося на краще. Є позитивні моменти, які мені подобаються. Наприклад, тут почали ремонтувати дороги. Я думаю, що Тернопіль достойний того, аби тут були кращі дороги. Адже це дуже красиве місто, тут гарна природа, надзвичайний Став. Я люблю Тернопіль, мене дуже сюди тягне, і я з радістю сюди приїжджаю. Це моє місто, де я провела студентські роки, тут - багато моїх друзів. Загалом я вважаю, що, незалежно від того, куди тебе заносить доля, потрібно пам’ятати свій рідний край та підтримувати зв’язки з людьми, з якими колись товаришував. Адже без минулого немає майбутнього. Загалом за 12 років, поки я у США, Тернопіль змінився надзвичайно – став більш європейським. Тут більш доглянуті двори і вулиці. Тішить кращий сервіс у кафе та ресторанах, магазинах. Зараз тут більше думають про клієнта, ніж колись.

– Над чим працюєте зараз? Як у вас творчі плани?

– Працюю над новою колекцією, яка буде торкатися теми України. У своїх картинах я буду використовувати нашу вишивку. Ці роботи - абстрактного характеру. Я в такому стилі ніколи не працювала, але люблю експериментувати. Також паралельно працюю над своєю основною та найбільш відомою колекцією «Світ жінок», в напрямку fashion art, яку розпочала ще у 2008 році. А ще вирішила продовжити роботу над колекцією 2012 року «Долар арт», бо у мене з’явилися нові бачення. Зараз я закінчую цю колекцію.

Є дуже багато художників, які все життя працюють тільки в одному стилі чи в одному напрямку і їхня творча спадщина вимірюється однією колекцією. Це художники, які створюють натюрморти чи пишуть все життя портрети, архітектурні композиції. Я експериментую у різних стилях. Така моя внутрішня потреба - виявити якнайбільший потенціал у своїх творчих можливостях.

– Де черпаєте ідеї для творчості?

- Надихають роботи знаменитих дизайнерів Джона Гальяно, Крістіана Діора, Коко Шанель, Дольче Габбана, Версаче, Валентіно. Спонукають до творчості різні поді у світі –економічний та соціальний стан, взаємини між жінками та чоловіками, ставлення людей до грошей. Наприклад, колекція «Долар арт» – це колекція сюрреалістичних картин, де використовую зображення долара. Таким чином я хочу передати певний меседж про те, що відбувається в світі. Я хочу показати, як гроші впливають на людей, коли вони багатіють. І я думаю, що в мистецтві не основне, в якому місці ти наносиш фарбу чи як правильно проводиш лінії, а те, що хочеш донести до глядача. Я буду дуже рада, якщо моя робота отримає зворотній зв'язок і багато хто впізнає себе та своє реальне обличчя у цих картинах.

– Що потрібно для того, щоб досягти успіху?

– Талант та унікальна працездатність – це половина успіху. 10% я віддала фортуні та зустрічам з потрібними людьми, які можуть зіграти важливу роль у кар'єрі художника. А решта 40%, як на мене, - це вміння себе рекламувати та розкрутити своє ім’я і бренд, знайти свого покупця, свою цільову аудиторію, зв’язок із пресою та телебаченням. Це важливо для кожного митця. Також важливе значення має місце, де ти проживаєш. Я вважаю, що доля зіграла зі мною дуже хороший жарт, давши мені шанс виграти „Зелену карту” і поїхати не в якесь провінційне містечко в центральній Америці, а саме сюди – ближче до Нью-Йорка, який є центром світу і дає великі можливості для художників. Іноді я жартома кажу друзям: «Та людина, яка здобула визнання у Нью-Йорку, здобуде його в будь-якій точці світу». Або: «Художників, які хочуть добитися успіху, тут дуже багато — 100 митців на квадратний метр». Та щоб заявити про себе, потрібно зробити щось надзвичайне. Таке, що буде відрізнятися за стилем, тематикою.

– Що думаєте про події в Україні, чи обговорюєте їх зі своїми друзями у США?

– Вважаю, те, що відбувається на Сході, – не АТО, а війна. Назвати це АТО, як на мене, злочин. Майже всі мої знайомі американці знають, що те, що відбувається, – це війна Росії проти України, знають, що це агресія Росії, і підтримують Україну. Загалом ситуація двозначна, бо перейти від режиму Януковича до очищеної і некорумпованої влади дуже важко. Я рада, що відбувся Майдан і що ми вибрали нового президента. Але йому ще потрібно багато працювати, аби перетворити Україну на нову європейську державу і позбутися старих звичок, притаманних попередній владі. Але думаю, що вже дуже багато зроблено, й очікую нових реформ.

За останні два роки цих жахливих подій в Україні я співпрацювала з українськими общинами Америки та аукціоном "Євромайдан", який діє віртуально і надає фінансову підтримку українському народу. Впродовж 2014-2015 років я продавала через цей аукціон свої картини та колекції ексклюзивних листівок. Усі кошти переказала родинам загиблих бійців та пораненим.

– Чи хочете повернутися в Україну? Чи бачите перспективи для своєї творчості?

– Я бачу перспективи не тільки в Україні, а й в інших країнах світу. Тому що художник повинен показувати свою творчість не лише в одному місці. Успіх художника залежить від того, наскільки його знають у світі. Я, звісно, хочу повернутися зі своєю творчістю в Україну. Проте вважаю, що поки що моя творчість розвинута не на такому високому рівні, до якого прагну. Я хочу продовжувати працювати, створювати ще більше колекцій, планую навіть зробити вуличні скульптури… Так, я хочу повернутися, можливо, не на постійно, але частково працювати у Києві чи Тернополі.

– Який стиль одягу любите?

– Я сама продумую та підбираю свій гардероб, одяг купую у магазинах. Для себе суконь не створюю, бо бракує часу. Хоча дуже хотілося б.

Люблю чорний і білий кольори. Люблю класику, прості речі – це може бути чорна сукня або чорна спідниця і біла блузка. Хоча в мене є гламурні сукні, які я одягаю на Тижні моди та світські заходи. На брендах одягу уваги не акцентую, бо, як на мене, головне - не бренд, а щоб одяг був до лиця та пасував до події.

– Як відпочиваєте? Чим захоплюєтесь?

– На жаль, у мене дуже напружений графік роботи і на відпочинок майже немає часу. Але коли випадає така можливість, я люблю подорожувати. Вважаю, що подорожі духовно збагачують людину. Тому стараюся знайти час на мандрівки. Вони дають можливість стежити за тим, що відбувається у різних місцях, як змінюються люди, поспілкуватися з друзями. Завдяки подорожам я роблю висновки для себе – на якому етапі життя перебуваю, куди мені рухатися. Я проводжу паралелі між різними ситуаціями та людьми, і у мене формується певна картинка про життя у світі. Тому що сидячи в одній точці, ти не зрозумієш, що відбувається. І основне: у подорожах я отримую дуже багато натхнення та енергії. Планую подорож Європою, хочу побачити Париж, Лондон і показати все це доньці.

– Як виховуєте доньку, чи прищеплюєте їй любов до українського?

– Доньці було 10 місяців, коли вона приїхала зі мною у США. Я хочу, щоб вона знала, що вона - українка. Хочу, щоб вона знала українські звичаї, традиції, культуру, мову. І через те кожного року вона на канікулах два місяці проводить в Україні, у бабусі. Звісно, це надто мало, щоб усе зрозуміти. Та для мене важливо, щоб вона відчувала українську культуру. Я знаю, що коли вона виросте, мені за це подякує.

– Чи святкуєте українські свята?

– Так, відзначаємо Святвечір, Різдво, Великдень. Ходимо до української церкви, святимо паску. А ще відвідуємо українські фестивалі, концерти українських співаків та гумористів, приміром Гриця Драпака, Степана Гіги, які приїжджали до нашої діаспори.

– Що з українських страв любите готувати?

– Готую борщ, вареники, хоча іноді купую готові в українських чи польських магазинах. Я готую дуже багато страв, особливо на свята – салат «Олів’є», «Принцесу» з бурячком, горошком, ковбасою та кукурудзою, салат із крабових паличок. Роблю голубці з рисом і м’ясом, до них подаю підливу з томатів та сметани. Даю до рису багато м’яса – це дуже смачно. Моїм американським друзям такі страви дуже подобаються. В мене є подруга родом з Китаю. Коли вона приходить у гості на Великдень, то каже, що українська кухня -найсмачніша в світі.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.