В Індонезії на білих дівчат дивляться як на восьме диво світу, каже тернопільська модель

- Про таке можна тільки мріяти. Я 22 роки прожила в Україні, нічого не бачила, а тут за 2 місяці відвідала вже 2 країни, - написала у соцмережі про свою подорож до Індонезії та Малайзії тернополянка Ліліана Шевчук.

Ще рік тому дівчина і подумати не могла, що потрапить так далеко. Ліліана нещодавно повернулася з Індонезії. Працювала моделлю в столиці цієї країни, одному із найбільших міст світу – Джакарті. Це місто запам’яталося їй шаленим ритмом, заторами  на вулицях, гамором та брудом. Так Джакарта і чистота - зовсім несумісні речі.

- Там сміття викидають просто під ноги, а вечорами вулицями бігають щурі, - розповідає дівчина. - Там немає тротуарів, тому прогулятися містом практично нереально. Всі на транспорті, тож на вулицях постійно затори. А на білих дівчат-європейок дивляться як на восьме диво світу. Коли опиняєшся на вулиці, люди звертають увагу, чіпляються, фотографують, можуть навіть пальцем показати. Якщо хтось з компанії побачив, штовхає решту, мовляв:»Дивіться, дивіться!» І це дуже незручно.

















Один з плюсів Індонезії – тут багато екзотичних фруктів - манго, папайя, патайя, авокадо, банани, кокоси. А ще тут  смачний пиріг мартабак, який буває і солоний і солодкий.  

Все почалося зі школи моделей

Ліліана – модель початківець. Закінчила школу моделей у Тернополі, згодом підписала контракт на роботу закордоном. І ось після різних перепитій з візами та організаційними питаннями дівчина вилетіла до Індонезії. Там провела 120 днів. Каже, що це була найбожевільніша пригода у її житті. Хоча раніше дівчина і не задумувалася про модельну справу.

- Я ніколи не думала, що займатимусь моделінгом, - каже Ліліана Шевчук. - У мене було скептичне ставлення до цієї професії. І коли мені писали у соцмережах з різних модельних агенцій та запрошували на роботу, я це все ігнорувала. І ось мені прийшло повідомлення від агенції Katrin Models. Його побачила моя мама і вмовила мене піти у школу моделей. Мовляв, для дівчини це не буде зайвим. Школу моделей я відвідувала три місяці, якраз під час літніх канікул. І мені запропонували контракт. Але я тоді не мала закордонного паспорта, тож довелося зачекати.

Дорога – 23 години

Два роки тому Ліліані знайшли роботу Індонезії. Дівчина вже налаштувалася їхати, але їй не відкрили візу. Другий раз знову не відкрили візу. Потім знайшли ще декілька контрактів, але поїхати із певних обставин не вийшло.

- Одного разу я вже навіть зробила візу в Китай. Але китайське агентство не прислало квитків. Вони просто пропали , перестали відповідати на повідомлення, тому я нікуди не поїхала, - каже Ліліана. - Це було в кінці серпня минулого року, і я вже вирішила, що не судилося, не буду більше пробувати. Я вже відволіклася, шукала роботу, ходила на різні співбесіди. І десь в листопаді мені написали, що індонезійське агентство запрошує мене на роботу. 15 грудня 2016 року я полетіла в Індонезію.

Дорога до Індонезії була довгою. Весь політ з Києва, пересадками - в Амстердамі та Куала Лумпурі, тривав 23 години.

- До того я ніде не літала, тому дуже переживала, - каже Ліліана. - В аеропорту мене зустріли представники агенції. Щоправда я змушена була чекати на них дві години. Тепер я розумію чому. В Джакарті живе 20 млн чоловік, у місті постійні затори.  Тому по мене довго їхали.

Знялася в серіалі

Як підрахувала Ліліана, за 120 днів перебування в Індонезії у неї було 52 робочих дні, не враховуючи репетицій та різних організаційних моментів. За цей час дівчина навіть встигла знятися у серіалі. Розклад моделям завжди складали увечері і тільки на один день, так що важко було щось собі запланувати.

- Я фотографувалася в одязі для каталогів, брала участь у творчих зйомках для фотографів, - розповідає модель. - Одного разу в мене було фешн-шоу. Я дефілювала у красивих дизайнерських сукнях, біжутерії. Була фотосесія у весільних сукнях. Мені дуже сподобалося, адже завжди хотіла приміряти таку сукню. Чи не найбільше фотосесій було в хіджабах та національному одязі, адже Індонезія - це мусульманська країна. А також я виступала на корпоративі японської компанії, яка займається виробництвом автомобілів.  Танець я готувала під час репетицій. Він був дуже цікавий, зі спецефектами та голограмами.

Ще Ліліана знімалася в серіалі про інтернаціональний клас у школі.

- В двох серіях я була у масовці. А в одній у мене було чотири сцени і я навіть говорила там індонезійською, - каже дівчина. - Я грала модну школярку, яка дивиться на свою подругу і все за нею повторює. Текст довелося сліпо завчити і це було дуже важко. Я говорила, але я не знала, про що йдеться.

Можливість подорожувати

В Індонезії є багато гарних місць, але не в Джакарті. А саме там працювала Ліліана. Вона лише побувала в містечку Бандунг і каже, що там чистіше, клімат прохолодніший, на вулицях чистіше.

- До речі, я побувала ще і в Малайзії. Їздила туди робити робочу візу, - розповідає Ліліана. - Нам треба було виїхати з країни, а потім вернутись. А в Малайзії є посольство Індонезіїі, там ми і собі зробили робочу візу. Ми приїхали туди в четвер, а посольство не працювало, адже було якесь свято. Подали документи у п’ятницю, а далі вихідні, тому забрати візу ми могли лише в понеділок. Тож замість двох днів ми провели в Малайзії п’ять. До речі, ця країна більш цивілізована, ніби в інший світ потрапляєш.

Загалом перебування в Індонезії стало цікавим досвідом для Ліліани. Вона хоче трохи відпочити і знову кудись поїхати. Адже робота моделлю їй дуже сподобалася і це саме та справа. Якою вона хоче займатися. До того ж це чудова можливість безкоштовно подорожувати світом.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.