Як велика конюшня з Луганщини відновила свою роботу у Борщеві: чим допомогти тваринам?

• Школу верхової їзди «Лошадкин дом» заснували у містечку Кремінна понад 7 років тому. Конюшня швидко перетворилась у найпопулярнішу місцеву атракцію й зібрала чимало однодумців, адже її колектив відроджує автентичні козацькі традиції.
• З перших днів війни тримати коней у стайні стало небезпечно. Керівництво школи прийняло рішення за всяку ціну врятувати тварин…
• Зараз «Лошадкин дом» перебуває у Борщеві й попри чимало проблем та перешкод продовжує розвивати кінну справу на теренах нашого краю.

Як вдалося евакуювати коней з Кремінної до Тернопільщини? Скільки коштів потрібно на добовий догляд за однією твариною? Які плани на майбутнє мають працівники «Лошадкиного дому» та що пропонують борщів’янам? Про все це ми поспілкувались з Костянтином Полторацьким – тренером з верхової їзди.

З окупованої території змогли вивезти не всіх тварин…

Костянтин говорить, що школа верхової їзди в Кремінній зародилась ще у 2014 році, але спершу робити цю справу настільки масштабною ніхто не планував.

– Ідея будівництва конюшні виникла в Бориса Семиволоса, який керує нею з того часу. Поступово зі звичайного утримування тварин наша справа непомітно переросла в кінний театр. На вистави з’їжджалась дітвора з різних міст області. Ми зібрали великий колектив і почали навчати малечу козацькій бойовій верховій їзді. Про нас дізнавались все більше і більше людей, – каже хлопець.

Коли росія вторглась на територію України, Костянтин знаходився у столиці. За декілька тижнів до війни він поїхав туди з робочим завданням.

– За кіньми доглядав хазяїн стайні та його син Єгор. Ситуація на Луганщині поступово погіршувалась. Згодом місце, де зберігалися всі корми – сіно, овес, інші зернові тощо, взяли у блокаду ворожі солдати. Тварин не було чим годувати і для їхнього життя виникла серйозна загроза… – розповідає тренер.

Коли харчі закінчились остаточно, перед Борисом Семиволосом постав нелегкий вибір: залишатися з кіньми, що по суті не мало сенсу, чи спочатку вивезти власну сім’ю у безпечне місце, а потім вже щось вирішувати за стайню.

– Борис Григорович випустив коней до лісу, аби у них був шанс врятуватися. Опісля вони з сім’єю поїхали до Львова. Там ми зустрілися й придумали план, як евакуювати наших «хвостатих» з Кремінної, – ділиться Костянтин.

Всього у «Лошадкиному домі» тримали 16 коней, однак вивезти змогли лише одинадцять. П’ятеро тварин залишились на окупованій території. За ними наразі доглядає одна з вихованок школи верхової їзди разом з батьками.

Конюшню знищили дотла російські окупанти

З Кремінної тварин вивозили спеціальним коневозом. Таку специфічну послугу знайшли у місті Дніпро, а організувати порятунок коней ледве вдалося.

– У водія була велика кількість замовлень з «гарячих» точок, з початку війни він евакуював чимало коней з небезпечних місць. Допоки черга дійшла до нас, ми з допомогою волонтерів зібрали кошти для поїздки. Люди передавали кошти з усієї України, перекази надходили і з-за кордону, – говорить Костянтин.

Хлопець разом з «шофером» коневозу вирушив до Кремінної. Там коней завели в автомобіль й повезли спершу до Дніпра. В цьому місті тренер з тваринами провів декілька тижнів. Їм слід було відновитись, трішки прийти до тями.

– Опісля двома ходками ми переправили коней у місто Борщів в Тернопільській області. Тепер наша конюшня базується тут. Невдовзі ми дізнались, що стайні на Луганщині більше не існує. Вона згоріла від рук ворога… – зітхає юнак.

Костянтин каже, що на те, аби повністю відновити роботу «Лошадкиного дому», приміром відновити вистави кінного театру, знадобиться не один рік. Аби колектив міг сам повноцінно забезпечувати школу, треба ще багато часу.

У Борщівській громаді конюшня з Луганщини «стає на ноги» й поступово відновлюється завдяки волонтерській підтримці та турботі містян.

– Нам допомагають багато мешканців Борщева. За «хвостатими» доглядаємо я, Борис та Єгор. Щовихідних виїжджаємо у парк з кіньми й катаємо охочих. Маємо банку для пожертв, – сміється тренер. – Небайдужі люди залишають гроші, за які утримуємо тваринок. Поки виживаємо так!

Пропонують іпотерапію та прогулянки верхи

Костянтин Полторацький говорить, що поки для догляду за кіньми всього вистачає, але попереду немало роботи з облаштування та переобладнання ферми в Борщеві у справжню стайню, а також щодо закупівлі кормів на зиму.

– Треба заготовити багато сіна й не тільки. Зараз не встигаємо з цим, адже кожного дня щось робимо. Утримання одного дорослого коня обходиться на добу в 150-200 гривень. Для нас, якщо чесно, це шалені гроші. Сума включає в себе корми, обслуговування коней та працю з ними. Щодня з тваринами слід займатись, адже для них потрібен рух, – розповідає про труднощі хлопець.

Борщів’янам та любителям коней з усієї області колектив «Лошадкиного дому» на даний момент пропонує навчання з верхової їзди та іпотерапію, як  потужний метод лікування різних хвороб.

– До нас приходять ті, кому таке цікаво. Місцева малеча допомагає по конюшні, а ми їх тренуємо. Починати займатися верховою їздою дівчаткам раджу з 11-12 років, а хлопчикам можна й раніше, з 8 років. Звертаються й дорослі – від 20 до 30-40 років. Всім подобається тренуватися з кіньми, – ділиться Костянтин.

Також колектив школи спеціалізується на кінному театрі. Таке бойове козацьке мистецтво, як ведення атаки верхи, відоме з 18 століття. Згодом, коли кавалерія втратила свою значимість, це ремесло перетворились у інсценізовані виступи.

– Ми показуємо, як заскочити і зіскочити з коня в галопі, сісти тварині на шию, проїхатись верхи з шаблею та іншою зброєю, покласти коня на полі бою, забрати пораненого. Місцеві бачать таке вперше, тому дивуються, – каже юнак.

Дізнатися детальніше про конюшню можна на Фейсбук- та Інстаграм-сторінках «Лошадкин дом Кремінна»:

• Фейсбук – https://m.facebook.com/HorseHouse.krm/?fref=mentions
• Інстаграм – https://www.instagram.com/horse_house.krm/

Також зараз триває фінансовий збір на підтримку коней. Якщо маєте можливість допомогти «хвостатим» бодай гривнею або іншими необхідними речима для догляду за ними – прикріплюємо номер карти: 4441 1144 4165 7655.

Зв’язатися з працівниками стайні можна за номерами:

• +38 068 128 19 97 (Костянтин);
• +38 050 161 31 89 (Єгор).

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.