Дружина тернопільського футболіста Юлія Андрієшин зізнається, що їй доводиться миритися з роботою чоловіка. Адже футбол забирає занадто багато сімейного часу. Ми продовжуємо цикл публікацій «Дружини відомих тернополян». Адже насправді про надійний тил знаних у місті персон мало що відомо.
У їхньому сімейному житті футбол займає досить важливе місце. Дмитро Андрієшин – у минулому гравець місцевої команди «Нива», нині – виконавчий директор клубу «Чемпіон» та спортивний директор тернопільської «Ниви». Його обраниця Юлія – успішний менеджер, донедавна працювала на «Ух радіо».
І Дмитро, і Юля раніше входили до молодіжного осередку однієї з політичних партій. Познайомились наприкінці 2012 року, тривалий час товаришували. А коли розпочалась Революція Гідності, обоє пішли на місцевий Майдан. Дмитро був його голосом, а Юля працювала у штабі та допомагала тернополянам їхати до столиці.
- Оскільки я занадто багато говорив на політичні теми, мене навіть поліція переслідувала, - зізнається чоловік. – Якось навіть довелось переховуватися вдома у Юлі. Вона мене тоді захистила. А тепер я її повинен.
Спільні інтереси, схожі погляди на життя та ситуацію в країні зробили свою справу. Будучи кращими друзями, тернополяни досить швидко зрозуміли, що їх поєднує значно більше. Між ними спалахнуло кохання. Рік вони зустрічалися. А в липні 2015 року під час відпочинку в Одесі Дмитро освідчився Юлії. У жовтні пара вже одружилася.
Весілля було гучним, згадує співрозмовник. Його товариші з футбольної команди «Нива» якраз поверталася із чемпіонату і одразу – на святкування. Тож розмов на футбольну тематику таки вистачало навіть за святковим столом.
Дмитра дуже добре знають в Тернополі. Адже саме в «Чемпіоні» юним тернополянам допомагають опанувати футбол із раннього дитинства. Успіху у цьому спорті може досягнути лиш той, хто присвячує йому всього себе, впевнений очільник клубу.
- Футбол є невід’ємною складовою не лише мого життя, а й нашого подружнього, - каже Дмитро. – Часом йому доводиться присвячувати значно більше часу, ніж дружині. У мене часто бувають відрядження, ми з дітлахами їздимо на турніри, деколи я приходжу додому лише, щоб переночувати. Я розумію, що дружині важко це сприйняти. Але я безмежно вдячний їй за розуміння, за те, що вона підтримує мене.
Юлії довелось не лише змиритися із постійною зайнятістю чоловіка, а й самій пристраститись до футболу. Однак жінка каже, що їй справді цікаво, чим живе і захоплюється чоловік.
- Коли він ще грав у «Ниві», я ходила на матчі, вболівала за команду. Мені довелось добре вивчити правила гри. Я знаю ключових спортсменів України, - ділиться вона.
Аби трохи розбавити атмосферу, Дмитро намагається менше футболу «нести» додому.
- Намагаємось жити не футболом єдиним. Хоча, зізнаюся, коли по телевізору показують великі матчі за участю футбольної збірної України, «Шахтаря» чи «Динамо», то ми з дружиною чи то самі, чи з друзями дивимось їх. Щоб заохотити дружину, я часто повторюю: «У спортсменів – найвродливіші жінки» (посміхається – прим. авт.).
Цьогоріч пара святкуватиме третю річницю весілля. За цей час, каже тернопільський футболіст, ще більше покохали один одного.
- Стали рідними людьми, які розуміють один одного з-півслова, - говорить він. – Мені подобається, що моя дружина має досить цілеспрямований, наполегливий характер. Вона завжди добивається того, чого хоче. На неї можна розраховувати в будь-яких життєвих ситуаціях.
Вільний від роботи час подружжя любить проводити в русі. Вони обожнюють мандрівки як Україною, так і світом. Крім того, разом з батьками охоче відкривають для себе цікаві місія на Тернопільщині, особливо їх приваблюють замки.
Поки Дмитро зайнятий вихованням молодих та перспективних футболістів, Юлія знаходить розраду в кулінарії. Тернополянка зізнається, що дуже любить експериментувати на кухні.
- Для чоловіка готую основні страви. А коли сама вдома, то берусь за випічку. Торти, кекси, запіканки, солодкі та солені пироги – мій маленький асортимент. У майбутньому я навіть планую започаткувати свою справу. Адже кулінарія мене надихає, готуючи, я забуваю про якісь життєві негаразди, відпочиваю від буденності.
Жити з футболістом не так легко, але не так вже й складно, каже Юлія. Вона розуміє, на скільки велику роль грає футбол у житті чоловіка, тож намагається в усьому підтримувати коханого. Хоча, зізнається, і хоче, щоб він більше бував вдома.
На майбутнє пара має багато планів. Мандрівки, власний будинок, автомобіль – лише частина із них. І Юля, і Дмитро мріють про діток. І вже зараз жартома прогнозують, чим ті займатимуться, коли виростуть.
- Я чоловікові навмисне кажу, якщо буде син, то віддам його на танці, мовляв, ніякого футболу. Він ображається, тоді кажу, що жартую. Насправді ми в цьому питанні давно знайшли компроміс: якщо діти тяжітимуть до футболу, то будуть ним займатися, якщо ні – ми примушувати не будемо, - зауважує співрозмовниця.
Поки що ж у Дмитра і так велика відповідальність, адже у клубі в нього – аж 300 вихованців. Чоловік також називає їх своїми дітьми, щоправда нерідними.
Аби сімейне життя було в насолоду, пара намагається обходитися без сварок. А коли вже суперечка виникла, якомога швидше сідають за стіл переговорів.
- Діма впертий, і я – також. Наші суперечки можуть бути занадто гарячими, тому ми просто намагаємось їх не розпалювати, - каже Юлія. – Завжди все вирішуємо разом, і нам так комфортно.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер
Denys Zakharkiv
David Starr