Жінки відомих тернополян: як активіст Павло Іванечко навчився «задобрювати» жінку

Павло Іванечко – це ім’я відомо немалій кількості тернополян. Громадський активіст, який активно заявив про себе з часів Революції Гідності. З останніх резонансних ініціатив – суд з міськрадою за скасування дискримінаційних пунктів у рішенні виконкому, яким встановлювали різну оплату за харчування в садочках для дітей.

За фахом Павло – бухгалтер у сфері освіти. Він навіть працював головним бухгалтером у трьох тернопільських школах, а потім – у комунальному підприємстві Футбольний клуб «Тернопіль». Нині він – бухгалтер-експерт аудиторської фірми та приватний підприємець у сфері бухгалтерського обліку. Крім того, Павло є голова Тернопільського осередку міжнародної громадської організації «Рада незалежних бухгалтерів і аудиторів» та активістом Тернопільського осередку ВО «Автомайдан». До речі, він здобув друге місце на Всеукраїнському конкурсі серед бухгалтерів бюджетної сфери.

Його дружина – Юлія – наша колега, працює у рекламному відділі Тернопільської філії Медіа Корпорації «RIA».

Одружились 14 років тому

Попри постійну зайнятість на роботі, громадській активності, пара встигає ще й проводити час разом, багато подорожує. При чому, вони зізнаються, що почуваються найщасливішою родиною на землі.

А почалась їхня історія ще в 2003 році. Познайомились випадково, на День народженні у куми. Зустрілися мимовільно, але цього вистачило, аби в душі щось йокнуло, зізнається Павло.

- То правду кажуть, що чоловіки оцінюють жінок очима. Як тільки побачив Юлю, вона мене вразила прямісінько в серце, - посміхаючись розповідає чоловік. – На другий день після знайомства я почав шукати її по всіх газетах, бо знав, що вона працює в якійсь редакції. Уявляєте, як мені затуманило голову, лише після невдалих спроб і кілька телефонних дзвінків, я додумався набрати куму-іменинницю і попросив її дати мені номер. Домовились про зустріч, так усе пішло-поїхало. До речі, на другий день нашого знайомства, коли забирав своїх батьків з дачі, то сказав їм, що буде женитися. Вони, звісно, були приголомшені, думали, що жартую. Але я був впевнений, адже одразу відчув, що Юля – моя жінка. Рівно через один рік, один місяць і один день – 4 серпня 2004 року – ми одружилися.

Про дружину, каже громадський активіст, завжди відгукується з повагою та любов’ю, адже вона того вартує.

Обоє люблять шопінг

Для нього вона – єдина на цілому світі. Адже в ній, каже, поєдналися всі риси, які роблять жінку самодостатньою.
- Вона – красуня, найкраща мама на світі, я можу цілком на неї розраховувати. І розуміючи, що за роботою чи громадською активністю сам упускаю багато моментів, кохана мене тут виручає і чудово компенсує дітям таткову зайнятість, - продовжу співрозмовник. – Крім того, вона досить хороша господиня. Тож мені дуже круто поталанило! (посміхається – прим. авт.).

Усі важливі питання сімейна пара намагається вирішувати разом. У побуті верховенство – за Юлею, а господарська діяльність та фінансові справи – на чоловікові. На питання, як же дружина може вільно ходити на шопінг, коли чоловік – один з кращих бухгалтерів України та чудово рахує гроші, Павло зауважує – вона має повний доступ до всіх фінансів.

- Я розумію, що жінкам деколи потрібно «випустити» пар. І крамниці – то один із методів релаксу. Я і сам люблю шопінг, - посміхаючись додає він. – Але довго висидіти в магазині, поки Юлія щось приміряє, не можу. У той час іду чоловічими відділами, якщо щось сподобалось, купую. Якщо не до смаку – не буду даремно витрачати час на примірку.

Навчився задобрювати дружину

Аби забезпечити сім’ю, зізнається Павло, йому доводиться немало працювати. Та і громадська діяльність вже приросла до душі. Після подій на Майдані, після розстрілу людей, каже, просто не має права опускати руки, потрібно щось робити і міняти країну на краще. Часом доводиться їздити у відрядження, бувати на зборах, відвідувати масові заходи, долучатись до багатьох важливих суспільних процесів, звісно, це позначається на родині. Для близьких лишається мало часу. Але чоловік навчився задобрювати жінку у позитивному значенні цього слова.

- Я вже такий трохи хитрий став, - сміючись каже активіст. – Як треба десь на збори поїхати, то кажу дружині: «А давайте я вас з дітьми на мультик завезу, ось і квитки вже купив». Звісно, це не замінить їм тата і чоловіка, але хоча б ті пару годин вони розважаться та відпочинуть, а я тим часом владнаю всі справи.

І сама пройнялася

Як живеться Юлії в такому шаленому ритмі? Про себе вона говорить скромно, ніяковіє, що про неї напишуть в газеті, де вона працює вже багато років.

- Живем, як і всі, у наш час багатьом людям доводиться багато працювати, - каже вона. – У країні, однозначно, потрібні зміни, аби наші діти мали щасливе майбутнє. Я пишаюсь тим, що чоловік долучається до цього. Його громадська активність почалась із Майдану, вони з хлопцями їздили патрулювати дороги, стежили за те, щоб у Тернополі не порушували правил дорожнього руху. У час, коли поліція не працювала, була надзвичайно важлива робота активістів. Якийсь час я дуже злилася, адже громадська діяльність забрала в сім’ї не тільки увесь час, а й навіть матеріальні ресурси. Але я вже звикла, сама більше пройнялася патріотизмом, розумію, що ніхто нічого не зробить за нас, якщо самі того не зробимо.

Як жінка, каже, почувається щасливою. Павло для неї – ідеальний чоловік. У стосунках цінує стабільність, аби людям було комфортно разом.

- Комусь потрібна романтика чи пригоди, особисто мені важливо, аби в нашій сім’ї завжди було затишно та комфортно усім – і нам з чоловіком, і дітям, - говорить співрозмовниця. – Ми любимо і в кіно піти, і до друзів, і просто прогулятися вчотирьох.

Мають Золотистого ретривера

Родина живе у селі Гаї Шевченківські. За кілька метрів від подвір’я – ліс. Тож прогулянки на свіжому повітрі завжди в насолоду. Тим паче, що в подружжя є собака – Вайд, породи Золотистий ретривер.

Найбільший скарб Іванечків – синочки – Павлусику – 8 років, а молодшому Дениску – 7. Обоє навчаються у школі.Тож за домашнім завданнями і батькам нема, коли нудьгувати. Старший син займається бальними танцями, їздить на виступи, уже і молодший почав ними захоплюватися. Також разом із подружжям живе мама Юлії – Галина Петрівна. Кажуть, то золота теща, в усьому зятя підтримує.

У вільні від роботи дні сім’я часто їздить кудись за межі міста.

- Щоб звільнити голову від думок і побутових турбот, подорожуємо, - каже героїня публікації. – Часто буваєм у Львові. Маєм родичів у Польщі, тож нерідко і в них буваємо. Можемо подорожувати Європою на автомобілі. Тернопільщина нами мало розвідана, але ми це надолужимо. Як не крути, а часто так буває, що найкрасивіше і найцінніше – зовсім поруч. А що може бути найдорожче, ніж рідна земля?!

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.