Ми продовжуємо цикл публікацій «Дружини відомих тернополян». Адже насправді про надійний тил знаних у місті персон мало що відомо.
Зірками цього номера стали досить відоме в Тернополі подружжя – Юрій та Вікторія Шкільняки. Чоловік уже більше десятка років тамадує та є ведучим на багатьох заходах. Пані Вікторія – успішний туристичний агент.
До речі, 29 січня пара відсвяткувала повноліття подружнього життя. Одружились вони ще в 2000 році, а познайомились у 1999.
- Усе почалося з танців. Я відпочивав із друзями в нічному клубі «Армагедон», тепер вже його нема. Віка також там була. Сподобалась мені, вирішив запросити її на танець (повільний), - розповідає пан Юрій. – Спілкувались до самого ранку, а потім я запропонував провести її додому.
Через два дні тернополянин прийшов у гості до дівчини, яка йому запала в душу. І тут на порозі – теща.
- Просто золота теща: відкрила двері і каже: «О, мій зять прийшов». Майже засватала, - посміхаючись пригадує співрозмовник. – Досить швидко ми тоді ще з майбутньою дружиною вирішили пожити разом, окремо від батьків. Прожили два тижні, нам дуже сподобалось, але за житло треба було платити.
Зустрічалася пара сім місяців, а потім вирішили, що хочуть офіційно зареєструвати стосунки. До цього моменту, каже пан Юрій, був готовий чи не з першої зустрічі з коханою.
Тоді ще Юрій Шкільняк не тамадував, тож роль ведучого весілля виконував добрий знайомий Міша Душман.
- Оформлення залу, програма була ще в стилі того часу, серед конкурсів, наприклад, - «голуб і голубка», «качалочка», сміючись каже він. – Київські гості були в захваті від такого шоу. Уже потім на весіллі сестри в столиці я інтерпретував по-новому наші старі конкурси.
Щоб заробити на власне помешкання, подружжя на два роки поїхало в Португалію на заробітки. А повернувшись, Юрій Шкільняк вирішив, що хоче займатися тим, що подобається, - веселити людей і дарувати їм позитивний настрій та святкову атмосферу.
- Як і в кожні сім’ї у нас були якісь сварки, куди без того. Але навіть зараз ми намагаємось швидко забувати образи і щодня говорити один одному, що кохаємо, - зауважує він. – Деколи, звісно, були моменти, коли я хотів «прибити» дружину, але про розлучення ніколи не думав (посміхається – прим. авт.).
Юрій та Вікторія мають синочка Альберта. Йому вже 9. І він вже проявляє неабиякий інтерес до іноземних мов. І в цьому велика заслуга мами, каже чоловік.
- Дружина працює у сфері туризму, знає мови. Не дивлячись на зовсім юний вік, син вже може висловити свої окремі думки не лише англійською, а й казахською, арабською, турецькою тощо, - додає пан Юрій. – Часом буває, що під час подорожі Альберт охоче спілкується з офіціантами.
Родина дуже любить подорожувати. Географія мандрівок надзвичайно багата – Туреччина, Албанія, Франція, Чехія, Єгипет, який вже сім’я вважає другою дачею, та багато інших країн.
- Ми дуже любимо відкривати для себе нові, незвідані місця. Часто подорожуємо усі разом. Але деколи, буває, і їдемо за кордон удвох з дружиною. За щільним графіком роботи – то чудова нагода побути наодинці.
На питання, за які якості пан Юрій найбільше цінує дружину, він легко знаходить відповідь – у ній немає недоліків, а якщо і є, вони давно стали рідними та непомітними.
- Крім того, що вона моя кохана, то ще – і незамінний помічник. Трапляється, що їй доводиться працювати зі мною на корпоративах. Вона чудово справляється з роллю звукорежисера. Часом треба з одного корпоративу зразу їхати на другий, добу не спати. Але дружина тримається молодчинкою, не капризує, не плаче. Я можу цілком на неї розраховувати.
До порад дружини чоловік неодмінно прислуховується. Адже вважає її арбітром у багатьом питаннях, вона завжди чесна, об’єктивна та справедлива. А загалом у родині панує демократія, жартома зауважує співрозмовник. Усі важливі питання обговорюють разом і приймають рішення – теж спільно.
Для пані Вікторії її чоловік – найкращий друг, надійне плече.
- Я таки ЗАМІЖНЯ, бо за чоловіком – як за кам’яною стіною, - говорить вона. – Звісно, за подружнє життя ми наступали на різні рифи, але наш корабель знаходив свою дорогу. На 15-річницю ми переживали досить серйозну кризу в стосунках, але, дякувати Богу, впоралися з усім. І після того в нас ніби почалася нова спіраль, на нас зійшов новий промінь любові і взаєморозуміння.
Вікторія Шкільняк вважає себе достатньо реалізованою жінкою. Крім міцного шлюбу, вона має улюблену роботу. Працює турагентом та перекладачем.
- Оскільки ми дуже любимо подорожувати, то вирішили, а чому б не зробити мандрівки ще й справою життя, - продовжує тернополянка. – Ще в нас з чоловіком є спільне хобі – танці. Оскільки ми і познайомились на дискотеці, танці супроводжують нас все життя. Ми залюбки вивчаємо сальсу, танго бачату тощо.
Як дожити до щасливого повноліття подружнього життя? Рецепт простий, каже дружина пана Юрія, - навчитися не просто слухати, а чути один одного. Потрібно розуміти бажання та прагнення своєї половинки, розділяти їх і разом прагнути до чогось нового.
- Поменше звертайте увагу на дрібнички, деякі з них взагалі нічого не варті, не потрібно робити з мухи слона, - продовжу вона. – Звісно, що всі ці поради здаються не більше, ніж просто словами. Мовляв, казати легко. Так, говорити легше, ніж робити. Але, повірте, мудрість приходить з досвідом і прожитими роками. Але істина лишається незмінною: якщо ця людина важлива для вас, треба робити все, щоб вона почувалася щасливою. Нам з чоловіком поталанило – ми багато ситуацій намагаємось приймати з гумором. Якщо легше ставиться до життя, воно якось простіше і живеться…
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер