Щорічно 12 липня всі любителі і професіонали, причетні до фотосправи відзначають день фотографа. Ми поговорили із тернопільськими фотографами про їхню професію.
12 липня вважається також Днем Святої Вероніки, образ і дії якої послужили тому, що її шанують як покровительку фотографів і фотографії. В честь цього свята журналістка поспілкувалась із тернопільськими фотографами про їх вибір професії, натхення та переваги роботи фотографа.
Леся Ясніцька:
- Я дуже давно мріяла займатися фотографією, тому що завжди захоплювалась нашим прекрасним світом, його формами, лініями, кольорами, нескінченим рухом і змінами. А фото - чудова можливість зберегти назавжди те, що ніколи більше не повториться, така собі зупинка часу назавжди. Я фотографую здебільшого людей, бо мені подобається ловити їхні емоції, усмішки, погляди. Якщо дуже заглиблюватись, задумуватись, прораховувати, як буде краще налагодити контакт з людьми, то напевно буде важко. Я більше схиляюсь до того, що б це не була, як співпраця, робота, а як спілкування під час якого я роблю фото. Тоді люди відчувають себе комфортно, вони більш розслаблені і тоді, як на мене, можна вловити справжні емоції.Натхнення - всюди і у всьому є. Як на мене, то немає ані плюсів, ані мінусів цієї професії - просто є і все.
Відео дня
Ірина та Юрій Зелененькі:
- Все почалось із інтересу до техніки, що переросло в хобі і згодом стало професією. І зараз ми вже десять років у цій сфері. Ми маєм справу і з немовлятами в підгузках, і з політиками в краватках. Ми зустрічаємось із клієнтами з нагоди різних святкувань, то зворушливих моментів у роботі безліч. Кожне свято має емоційне забарвлення, наприклад, коли фотографуєш маленьке немовля, а воно посміхається крізь сон - то це так мило. Бувало таке, що ми фотографували освідчення про яке ще сама наречена навіть не здогадувалась. Чи на весіллях, коли ми фотографуємо бабусю із внучкою, то переважно бабці плачуть і це неймовірно нас зворушує. Це чудова професія!
- Все почалось з того, що мені подобались класні фото успішних фотографів, які я бачив десь в інтернеті. І дивлячись на них, мені хотілось повторювати щось схоже. Спочатку всі фоткають все підряд, а потім шукають себе у певному напрямку. Я знайшов себе у фотографуванні автомобільних ганок та інших різних спортивних змагань. Фотосправою я вже займаюсь понад десять років. У цієї професії багато плюсів. Наприклад, ти сам можеж вирішувати, коли тобі йти на роботу. Ну і звісно, це постійний кураж, задоволення і драйв. Часто я фотографую поза межами міста і країни і це завжди нові враження. А з мінусів - інколи важкий рюкзак із технікою.
У нас вже є ціла армія фотографів і фотографинь, які бриють народ як тільки можуть... А хулі, весілля, хрестини і т.п. - "раз в житті". Правильно, без лоха - жизнь плоха!
Серьожа Притухла