Паломництво, що змінює життя. Паломницькі тури з ІХТІС (новини компаній)

Мене звати Віталій Храбатин і я є священиком Івано-Франківської Архиєпархії, майже 15 років. Признатися чесно, від дитинства не любив подорожувати і дуже прив̕язаний до мого дому і мого рідного села. Та певно Господь забажав собі пожартувати, тому майже усе моє життя є пов̕язане з валізами і подорожами. Ви гарно зауважили на початку, що кожна подорож це є зусилля і втома. До ваших спостережень хотів би ще додати страх, бо залишаємо щось що є нам добре знане і рухаємося в напрямку таємничого і незнаного. Думаю тут важливу роль мала б відіграти цікавість. Коли я вчився в Польщі промотор моєї магістерської праці любив повторювати фразу «Подорожі виховують», це є своєрідні декілька денні лекції.

1. В останні роки паломництво набирає все більшої популярності витісняючи туристичні мандрівки. Чому людей приваблює паломництво більше ніж туризм?

Це правда... Останнім часом релігійні думки щораз більше виринають в житті чималої кількості людей. Наприклад, багато фільмів, що втішаються популярністю, щораз більше присвячені тематиці духовній або є пов'язані з міфами або фентезі. Вони немовби допомагають розкрити в серці людини її приховані почуття, думки і бажання. Тим самим дозволяють глядачеві мандрувати у роздумах.

Паломництво є так само духовною мандрівкою. Хоча і мандрівка відмінна від звичайного туризму, від простого подорожування, тому що пов'язана з пізнанням чогось нового. Кожне паломництво, особливо для нас християн, має особливе значення тому, що подорожуючи християнин-паломник пригадує собі дві речі: з однієї сторони, що він на цій землі є в подорожі, тобто його життя або життєвий досвід є просто мандрівкою-подорожжю, а з іншої сторони, що напрямок в якому рухається, це не є щось невідоме, незнане, безлике, але це є Хтось, Хто чекає на Нього. Тобто на кінці своєї життєвої дороги, своєї мандрівки завжди знаходить Когось Хто його очікував.

Дуже часто християнство помилково вважають релігією, яка замкнена в певних ритуалах, обрядах, замкнена немовби у власних стінах гарно розписаних іконами і поза мури церкви не виходить. Однак варто пригадати, що християнство це не тільки поклоніння своєму Богові, але це вміння захопитися, зачудуватися тим усім, що він сотворив, а отже пізнавати Його, перейти від формального до особистого спілкування з Ним. Для нас це означає прикладати зусилля, щоб побачити Його, запитувати себе, що означає це все, що я бачу, як воно мені допомагає ставати кращим і відкривати самого себе. е є інший аспект паломництва. Коли ми говоримо про паломництво, варто зазначити, що християнин подорожуючи бачить своїми очами, те що зродила віра інших. Пригадуючи слова Святого Апостола Якова з його послання який каже, що Віра без діл мертва, тому християнин коли дивиться довкола себе бачить, що народжує віра. Як казав папа Бенедикт XVI про духовний спадок Європи, що християнські будівлі Європи, Катедри це не є музеї, вони є живими а отже промовляють. Ці святині, які розповідають про віру того часу, про людей того періоду, адже ж розповідають те, що було в серцях попередників, виражають їхній геній, вміння, хист, таланти. Показують, що коли ці вміння є скеровані до Бога вони тривають, повчають  і промовляють до сучасників не тільки їхніх днів, але й сягають своїм ехом до нашого сьогодення.

Думаю що саме це і є причиною чому паломництва втішається сьогодні популярністю та є більш розшукуваними. В цьому світі переповненому інформацією, яку не встигаємо переосмислити і проаналізувати, в світі постійного швидкого руху і плинності проща є нагодою «відійти на сторону», щоб відпочити. Тому, можемо навести приклади такого подвійного поєднання молитви і відчинку запропонованого Паломницьким центром ІХТІС як відпочинок у Греції на Егейському морі в Пієрії, відпочинок на Адріатичному морі в Хорватії «Чудова Хорватія», відпочинок на Середземному морі в Іспанії «ЛІТО У СТИЛІ ФЛАМЕНКО», Паломництво до Риму + відпочинок на морі в Італії «Італійська сієста» В часі такого туру можна як відпочити так і збагатитись духовно. Тому паломництво є шансом для сучасної людини почути серцем.

2. Паломництво, це не завжди відпочинок і комфорт, та чи не кожна сучасна людина хоча б раз побувала у паломництві. Що спонукає її до цього?

Так це правда, кожне паломництво є пов'язане з якимось малим тягарем, тобто щось потрібно пожертвувати від свого власного комфорту і вийти з власного світу потреб. Зверніть увагу, той хто вирішує податися в паломництво він залишає свій дім, свій комфорт, своє середовище на декілька днів.

Так, візьмімо наприклад, досить популярний тур Стежками Старого та Нового Завітів, який пропонує Паломницький центр ІХТІС. Це податись в паломництво на інший континент, це залишити свій дім і комфорт на 8 днів, це поринути всім серцем в історію, яку чуємо і читаємо у Святому Письмі, це зустрітись з іншою культурою відмінною від нашої, це немовби стати частиною того духовного світу, в якому зародилось християнство. Так, справді такий тур дає можливість побачити на власні очі місто де проживав Ісус – Назарет, побути в місці де Ісус зробив своє перше чудо в Кані Галілейській, зійти на гору Тавор, і немовби переобразитись в іншу людину, усвідомлюючи якою Досконалою Любов’ю любить тебе Господь, відчути себе немов маленьким пастушком, відвідавши місце народження нашого Спасителя – Вифлеєм, пройти шляхом слави, а через тиждень шляхом страждань Нашого Господа у місті Єрусалим, зануритись у води ріки Йордан, увійти в дім Симона. Це мовби прожити з Ісусом за ці лічені дні Його земне життя.  В такому паломництві людина не лише дізнається і відвідує нові місця, а й зустрічається з людьми, яких не знає, починає спілкуватися з тими, хто має інший досвід, соціальний статус. Зустріч з іншими уже є чималим зусиллям і викликом, а часом вони своєю поведінкою або запитаннями змушують, ще й роздумувати або пояснювати... Вже в цьому паломництво є викликом. Якщо говоримо про туризм, то той хто наважився подорожувати має представлену йому приготовану  програму, яка вимагає на той час його присутності, але опісля він є вільний і може організовувати свій час як заманеться. Коли ж хтось вирушає в паломництво разом із товаришами починає творити спільноту, починає будувати відносини, зв’язки і почуватися відповідальним за того хто поруч. Конкретніше це означає: разом молитися, разом переживати якісь труднощі, разом ділитися, слухати, часом навіть переламати свою втому або також дозволити, щоб ті хто організовують паломницький тур промовляли до самого серця.

Сучасна людина, яка постійно біжить досвідчуючи постійного дискомфорту в житті у паломництві живить свою надію на те що цей, нею витрачений час стане її інвестицією, вкладом у власне серце, у власну духовність, у власну душі. Погодьтеся, сьогодні так багато у світі є пропозицій щодо добробуту, щодо вміння подолати труднощі, вміння шукання миру за допомогою тієї чи іншої техніки, або тієї чи іншої релігії чи філософії, що в ций плюралістичних пропозиціях в яких легко розгубитися, паломництво є старим, я б навіть сказав «біблійним методом» віднаходити себе і пізнавати Бога.

3. Чого очікують паломники під час подорожі і з чим повертаються?

Відповідь на це запитання є досить складною тому що, якщо говорити про очікування паломника, яке мало б наступити відразу після подорожі до того чи іншого санктуарію, то паломництво не було б знаком віри, а просто стало подібним до сучасного фастфуду, наприклад як Макдональдс. Ці споживчі заклади відповідають блискавично на потреби сучасної людини: тобто прийшов, заплатив, довго не чекаєш, забираєш замовлений продукт, його з’їдаєш і повертаєшся до праці ситим.

Однак паломництво є чимось іншим в попередній відповіді ми сказали, що паломництво це є крокування до Когось хто на нас чекає. А ще воно означає, що крокую таким яким я є, з моїми вадами, з моїми проблемами, з Моїми очікуваннями, з моїми сумнівами... Я йду несучи в моєму серці очікування, і це йти на зустріч не є заспокоєнням моєї потреби чи вирішенням проблеми, не йду з готовими пропозиціями, але пропозиції і вирішення робитиму після цієї зустрічі. Ще для мене паломництво відрізняється від звичайного туризму тим, що турист оцінює проведений час в подорожі від того наскільки вміло екскурсовод пояснив, показав, розповів, а для паломника ці речі також є важливі, але вони є тільки тлом до очікуваної зустрічі з Господом, або Марією або Святими. Бо вирушаючи в те чи інше паломництво людина обирає тур і заздалегідь знає, які саме святині відвідуватиме. Так, направду на сьогодні їх є безліч. Наприклад Паломницький центр Іхтіс пропонує паломництва до Меджугор'є, до святинь Грузії, подорож святинями Франції - Париж та Люрд, святинями Італії, до святого Миколая та о. Піо, Фатіми та і тд. Ще в цьому місті варто також зазначити, що паломники є різними за своєю духовістю, за рівнем релігійного життя і тому часом і для одних і для інших це є момент випробовування їхньої терпеливості, людяності. Крім цього паломництво це не є хизування хто більше святинь відвідав, але час якому паломники незалежно від їхнього духовного рівня усі без винятку діляться своєю вірою і своєю людяністю, і це є віра.

4. На даний момент паломницькі центри пропонують безліч паломницьких турів як по Європі так і по цілому світу. З чого найкраще варто розпочинати своє духовне пізнання?

Це запитання є дуже цікавим. Від чого почати свій духовний досвід? Думаю немає однозначної відповіді на це запитання та й зрештою її і не може бути. Коли в часі понтифікату Бенедикта XVI, його запитали скільки є доріг до Бога, папа емерит відповів, що стільки скільки людей, стільки є і доріг до Бога. Колись читав одну книжку, яка називалася «Багато стежок на ту саму вершину». Це є майже те саме твердження папи Бенедикта, сказані трішки по-іншому. Щодо духовності і очікувань, слід поглянути її з іншого ракурсу. Християнин є цікавим, тому, що подібно як у Євангелії, Христос кожного кличе в різний період і в різний момент нашого життя. Від дитинства Його пізнаємо, зростаємо в більш менш християнській культурі, живемо згідно слів і навчання Ісуса Христа, але кожний з нас в серці живить надію Його зустріти. Думаю паломник має нагоду в часі паломництва запитати себе в якому моменті, або через що Господь мене покликав. Запитати коли мене покликав або коли віднайшов, а може це власне він робить цієї миті? На одній Олімпіаді з християнської етики стояло запитання до учасників: «Які чудотворні ікони вони знають?» Одна дівчинка відповіла, що чудотворна ікона є в неї вдома. Тому що вона біля неї кожного дня молиться разом зі своєю родиною. Для неї важливим місцем для її духовного молодого життя є ікона, яка збирає довкола себе усю родину, де вся ця родина може розповісти Марії про свої проблеми і свої радощі. Коли Святий Августин казав, що той хто співає, два рази молиться, а далі додає, той хто співає любить з тими з ким співає і любить Того, кому співає. Саме так і паломник є тим хто наважується вплести свою віру свій досвід в досвід і віру  інших співтоваришів. Не дивно, що після паломництва повертаємося переміненими. Тому думаю варто почати кожне паломництво із простого запитання: чого я бажаю? чого очікує? ким я є? Думаю, що ці запитання  є важливішими від дилеми  куди поїхати? до якого місця? Або яке місце є більш духовним? Варто також зазначити, що людина, яка стоїть перед вибором з легкістю може віднайти серед кількадесят паломницьких турів, те чого так насправді очікує. Варто зазирнути у вир інтернету і пропозицій, а особливо хотів би відзначити тури по святинях, які пропонує нам Паломницький центр Іхтіс.

5. Як знаходить себе в паломництві сучасна молода людина?

Це запитання також дуже цікаво і актуальне. Сучасні молоді люди є різними, але не є банальними. Їхні запитання, проблеми, а часом навіть скептицизм можуть позбавляти спокою дорослих добре вже облаштованих християн і священиків також. Вони є ретельними шукачами. Звичайно сьогодні мають чимало розсіяння ззовні, які ставлять під сумнів чимало правд  віри і поведінки. Для багатьох дорослих виконування правил є безпечною дорогою, без надто великого зусилля, яка веде до спокійного життя. Молода людина ставить собі запитання і шукає на них відповіді. Коли дорослий каже «я не маю часу на ці речі», молода людина каже «я маю час, усе життя переді мною, а отже запитую». В 2011 році під час Світового Дня Молоді у Мадриді, ввечері одна дівчина іспанка звернулася до мене із запитанням «Я не знаю, що я тут роблю? Я не є християнкою і не ходжу до церкви, я просто знала про цю подію і хотіла прийти сюди. Але я не знаю, що я тут роблю?» Це запитання «Я не знаю, що я тут роблю?» супроводжувалося її плачем. Увечері на Адорації та Катехизі Святійшого Отця, той хто був пригадує страшний вітер, який понищив молитовні намети, і хоч це тривало недовго, а пізніше небо було зоряним, навіть не згадуючи бурю, було цікаво дивитися як на небо засіяне зірками, так само поле-летовище на якому спали чотири мільйони молодих людей таких самих як вона тому я запитав її як вона думає, чому вони є тут. Вона довго мовчала, плакала, а потім почала сміятися і каже: напевно з тієї самої причини, що і я. Ми шукаємо, молода людина шукає, вона не задовільняється відповідями- матрицями, шукає тому, що хоче зрозуміти, шукає бо хоче увірувати. Ось звідси завданням для кожного паломництва не є заповнити вщент час тобто заговорити людей розповісти усе, але дати місце на тишу, на роздуми. Бо молода людина цього потребує.

Також важливо, щоб молоді люди могли віднайтися разом з іншими своїми однолітками з різних міст країн і подивилися собі в очі. Сьогодні маємо чимало таких нагод наприклад: Світовий День Молоді (СДМ),  який є одним великим тижнем паломництва і пізнання країни, яка приймає людей, які гостинно відкривають двері і молоді, яка опікується своїми однолітками під час цих днів. СДМ є поділені на два етапи: перший є нагодою послухати катехизи і пізнати околиці тієї країни де відбувається свято, а на другому етапі зустрітися з Папою, слухати його слів, молитися разом з ним. Для нас католиків це є важливо тому що папа є наступником Петра, є апостолом Петром наших часів, наших днів, а його завданням є не тільки навчати, але утверджувати братів у вірі, тобто підтримувати.  Крім цього є ще звичай  так званого Паломництва Миру, яке організовує спільнота Тезе заснована братом Роже. Хочу зазначити і щиро подякувати паломницькому центру Іхтісу, за, те що організовує такі поїздки для молоді, що дає можливість перебувати на цих зустрічах. Молодь кожного року в останні дні грудня зустрічається в якомусь Європейському місті, щоб спільно молитися, пізнавати цей край. Крім молитовної програми спільнота Тезе пропонує і духовно-культурний розвиток. Після обідньої молитви кожного дня є організовані пізнавальні конференції та зустрічі із цікавими людьми де молодь вибирає вже до власного смаку потреби і очікування у якій брати участь. Ще є третя духовна пропозиція, це є так званий  «Младі Фест» тобто свято молоді або фестиваль молоді, який відбувається у Меджугор'ї в перших днях серпня. Тут також приїжджає молодь з усього світу, щоб спільно молитися, слухати наук, роздумувати та перебувати в тиші. Крім цих  трьох масштабних зустрічей під час літнього періоду відбувається чимало паломництв до наших українських святинь де молодь є численно присутня. Тому паломництво є свого роду універсальною  нагодую прислухатися до власного серця і почути молодь.

6. У давні часи паломництво було зазвичай пішки, в наш час дуже швидко розвинулось паломництво транспортом, чи матиме місце розвиток паломництва пішого в ХХІ ст?

Цікавим є ваше спостереження.  Починаючи вже з біблійних часів люди завжди мандрували до своїх санктуаріїв. Ісус також кожного року зі своїми батьками був паломником до Єрусалимської Святині. Ми знаємо також про чотири шляхи, які від християнської давнини втішалися великою популярністю.  А саме: до Святої Землі до Гробу Господнього, до гробу Святого апостола Петра у Римі, Італія, до гробу Святого Апостола Якова в  Компостеллі Іспанія,  а також до  Лоретто, містечка в Італії, де є дім Богородиці з Назарету. Пізніше з'являються також і інші шляхи як Святого Франциска або Святого Бенедикта, щоб немовби відтворити їхній духовний шлях. Бачимо що в кожній країні є і свої святині, які віддавна збирали паломників, які приходили зі своїми потребами до цих місць. Всі вони втішалися особливою пошаною і молитвою.  Колись подорожували пішки з огляду на час і ментальність, яка була на той час. Сьогодні годі якось нав'язувати таке паломництво, тобто приписувати його як обов'язкове,  тому що обставини життя трохи змінилися. Не завжди працедавець є готовий дати стільки днів скільки потребував би паломник або не завжди паломник має відповідні фінансові ресурси, щоб подолати таку подорож, але думаю що чимало людей відважних сьогодні стають на стежку такого паломництва і долають пішки або шляхи у Святій Землі або до Гробу Св. Якова. Проте, паломництво транспортом це є гарна нагода відвідати місця святих і укріпити свою віру у цей спосіб. Думаю, що такі паломницькі тури які пропонує ІХТІС є доречними в наш час, бо не вимагають багато часу і охоплють усі важливі моменти. Сьогодні щоб податися в паломництво Паломницький Центр дає можливість виїжджати з різних міст України, наприклад такі виїзди відбуваються і є організовані з Тернополя, Львова, Івано-Франківська, Ужгорода та інших міст.

7. Історія паломництва сягає тисячоліть. Чи духовність і сприйняття паломництва як такого первинного має місце у xxi ст.? Чи це радше цікавість?

Щоб відповісти напевно на це запитання слід би було знати причини і мотиви кожного паломництва. Хтось вибирає податися в паломництво, але який є його мотив? Духовність сучасної людини дуже відрізняється від давньої релігійності. Сьогодні в наслідок різних історичних обставин кожний має власне відчуття Бога, його сприйняття, розуміння. Кожний має своє і не завжди воно є християнським. Тому дуже часто в кожному паломництві ми знаходимо людей, які вибираються в цю пригоду паломника, але кожний уявляє про паломництво яким воно має бути по своєму. Тому паломництво може стати доброю нагодою відкрити обличчя Бога, як Отця, так як Його об'явив Ісус Христос і почати з Ним будувати відносини в такий самий спосіб як Ісус Христос, тобто не як божеством яке видає накази, але як відносини Батька і сина. Отже цей шлях є шляхом зусилля.

8. Часто паломницькі програми є більш привабливими ніж програми пропоновані турагенствами. Та в кожній паломницькій групі є духівник. Як реагують "туристи" на таких осіб?

Роль духівника(я й сам був ним неодноразово у паломництвах до Мєджугор’я, Тезе з Паломницьким центром ІХТІС) в кожному паломництві є дуже важливою. Ви дуже слушно зауважили, що паломництво власне цим відрізняється від туристичної мандрівки. Ця особа має на собі велику відповідальність тому, що немає занадто багато часу щоб присвятити кожному, але має можливість промовити до кожного. Напевно духівник, це людина, яка в часі паломництва віддає свій час, свій духовний досвід на служіння кожному паломнику. Від нього залежить немовби дух цієї подорожі. З досвіду знаємо, що кожна подорож має свої нарікання, має свої незручності, має своїх людей, які запізнюються. Отже духівник є тим хто пригадує кожному з паломників, що маємо залишатися людьми у кожній обставині, що маємо приймати один одного такими якими ми є,  та допомогти один одному ставати такими якими ми маємо бути. Ще духівник це є людина, яка в своєму житті пережила досвід з Богом, це не є теоретик. Повторю це людина, яка практикує Бога тобто практикує приязні і розмову з Ним, а отже може допомогти і відкрити його присутність або допомогти зрозуміти, як Бог непомітно, але мандрує поруч із нами. Часом бувають різні зітхання «о знову молитва»  або «о знову літургія», але ці нарікання не є ані бунтом, ані навіть розбиття духа паломництва.  Звичайно для туриста такий спосіб є незвичним, але коли вдається до такої духовної мандрівки немовби входить до чийогось чужого дому приймає його правила.

Навіть сказав би, що туристів якщо такі є в паломництві, їх не можна порівняти до бунтівників на кораблі яких потрібно викидати за борт корабля, якщо ми є терпеливими людьми, то мусимо дозволити їм доторкнутися до нашої віри і до нашого способу її виявляти. Тому духівник групи є той який дбає за атмосферу в часі паломництва я б навіть сказав, що це відважні люди, які поруч з організаторами беруть на себе повну відповідальність, щоб зерно Божої благодаті знайшло навіть маленьку частинку, шматочок доброї землі у серці кожного і проросло там.