Художник Микола Пазізін: "Стати художником - мрія мого дитинства. що зреалізувалася"

Художник Микола Пазізін: "Стати художником - мрія мого дитинства. що зреалізувалася"
Тернопільського художника Миколу Пазізіна більше знають і шанують за кордоном. Там він має визнання і престижні премії. у той час. як на батьківщині йому й досі не дали звання заслуженого.

Біографія тернопільського художника Миколи Пазізіна рясніє переліком індивідуальних та збірних виставок в Україні та за її межами.
За доробком митця, особливо в жанрі пейзажу, можна визначити географію його творчих поїздок, а це не лише мальовничі куточки України, а й Росії, Польщі, Словаччини та Австрії. Микола Пазізін об’їздив з етюдником все Тернопілля і знайшов натхнення у старому Кременці. Овіяне легендами місто з величною горою Боною і мальовничими архітектурними пам’ятками стало творчою базою художника.
Уже 34 роки пан Микола малює квітучий бузок. “Я – бузковий, бо мене в бузку знайшли”, - жартуючи, пояснює він свою закоханість у цю рослину. А ще митець дуже любить малювати портрети і, навіть, розпочав втілювати в життя свою давню мрію – створити родинну галерею портретів. Цікаво й те, що вже понад 20 років чоловік досліджує свій родовід, який знає аж до восьмого коліна (а це майже 600 осіб!). Примітно, що роботи художника зберігаються майже 20 музеях, 40 державних установах України, Росії, Польщі, Італії, Австрії, Чехії, Словаччини, Німеччини, Франції, Ізраїлю, Австралії, Англії, Канади та США.

Перша виставка — в 5 класі
- Як починався ваш творчий шлях?

- Стати художником – мрія мого дитинства, що зреалізувалася. У мене не було пошуків ніякої іншої професії. Малювати я почав за сприяння мами, яка зацікавила усіх своїх дітей – чотирьох синів і двох дочок образотворчим мистецтвом. Вечорами ми всі сідали за стіл і малювали. Проте художником став лише я, бо моїм братам і сестрам забракло терпіння.
У часи мого дитинства ще не було художніх шкіл у моєму місті, тому я займався в гуртках, де й помітили мене викладачі. На той час я був активним піонером, представляв свій загін на різних фестивалях та всесоюзному злеті піонерських загонів.
Народившись у напівпустельній Калмикії, я вперше побачив світ завдяки своїм захопленням. Це вплинуло на мене настільки, що я твердо вирішив бути художником.
- Чи пам’ятаєте свою першу виставку?
- Так, звісно. У мене навіть збереглося фото з цієї виставки, де був цілий стенд із моїми малюнками. Тоді я навчався у 5-В класі. Потім була спільна виставка з моїм старшим братом. Окремий стенд «Брати Пазізіни» виставили на республіканському конкурсі.
- А що ви тоді малювали?
- На той час нам нав’язували якусь тему і це був великий мінус радянської системи естетичного виховання. Діти тоді розуміли, що для того, щоб бути кращим, треба малювати вождів, революціонерів і так далі. Пам’ятаю, що я намалював портрет Юрія Гагаріна, коли у 1961 році дізнався про його політ у космос. А через два роки у таборі “Артек” я навіть зустрівся із першим космонавтом. Для мене це була дуже важлива зустріч, бо це була найшанованіша людина в світі. В той день я написав свій перший вірш, хоч до цього ніколи цього не робив.
Власний стиль — не зрадити собі
- На кого з художників ви рівнялися на початку свого творчого шляху?

На своїх вчителів – Михайла Івановича Маслова та Петра Федоровича Чотія. Для мене вони були великими авторитетами. Ми з братом дружили з ними, як із однолітками. Нам було дуже приємно, що наші вчителі доручали нам якусь роботу – оформити стенд чи якийсь плакат. Ця довіра нас окрилювала. Я робив усе і навіть більше, ніж мене просили, малюючи Леніна і дивуючи цим не лише своїх вчителів, а й самого себе.
- Як довго ви шукали свій власний стиль?
Я формувався методично і послідовно протягом усього свого життя. За 35 років творчого життя я пройшов усі цензи, проте за цей час у мене не було моментів суєти. Наразі перебуваю в рейтингу сформованих художників. Для мене творчий почерк – це бути самим собою, а те, що вдалося собі не зрадити – це вже свій стиль.
- Як ставитесь до вуличного продажу картин? Чи є там мистецтво?

- Є художники популярні і визнані. Популярним може бути будь-хто, а от визнаним, це значить бути художником серед художників. Деякі дипломовані художники пішли на вулицю і зробили вони це не від доброго життя. На мою думку, вуличні картини – це не мистецтво, а сувеніри. Там продаються довгостої. Вуличний продаж картин – це спосіб вижити і я розумію таких художників і співчуваю їм. Безперечно, що серед художників-аматорів є генії, але це рідкість. Для прикладу, таким був тернопільський митець Андрій Петрик.
- Чи можливе мистецтво без конкуренції?

- Конкуренція і конфронтація між художниками була завжди, бо кожен хоче бути художником серед художників. Я вже не кажу про камерну конкуренцію. Кожен має зайняти своє місце за талантом, бо в творчості всім дано по-різному. Правдива конкуренція взаємно корисна. Старші художники можуть навчитися чогось у молодших, бо інколи останні більш розумніші, талановитіші, мають краще відчуття кольору. Опонент для художника більш корисніший, ніж колега, бо він вкаже на слабкі місця. Для прикладу, мене виростили мої опоненти.
Не настроєний на комерцію
- Як ви вважаєте, чи можна заробити на мистецтві?

Усе залежить від апетиту художника. Той, хто має, хоче мати ще більше. В такому випадку художник дискваліфікується, втрачає себе, бо будує не творчу, а матеріальну базу. На щастя, мій внутрішній камертон не настроєний на комерцію.
- Чи погоджуєтесь із твердженням, що справжній художник не повинен бути бідним?
- Це знову ж таки проблема апетитів. Якщо в художника будуть потреби матеріально зростати, він ніколи не насититься. Це дуже шкідливий і руйнівний момент, що переслідує частину митців. На мою думку, художник не повинен бути духовно бідним.
- А як вам вдалося вберегтися від цього?
- Я вберігся від цього завдяки вихованню. У нашій родині не було матеріального культу. До того ж мені щастило на однодумців і добрих людей. Я поважав себе. Все, що далося мені – через власну працю. Для мене художник – не професія, а доля і стиль життя.
- Наскільки легко ви розлучаєтесь із своїми картинами?
- Я належу до тих художників, які дуже не охоче розлучаються зі своїми картинами. Сувенірами та обслуговуванням не займаюся. Радий, що мене це оминуло.
- Якої долі ви хотіли б для своїх картин?
Я хотів би, щоб мої роботи зберігалися в Україні. На жаль, багато моїх кращих творів залишилися за кордоном. Справа в тому, що уже 20 років я є постійним учасником міжнародних мистецьких пленерів. Хочу сказати, що за кордоном створюють для художників оптимальні умови роботи, тому я можу працювати 14-16 годин поспіль і писати картини, які, на жаль, мушу залишати там за умовами пленеру.
Має великий успіх у Польщі
- Чи не пропонували вам залишитися за кордоном?

- Так, була пропозиція залишитися в Польщі, але я категорично відмовився її прийняти. Сказав, що працюватиму в Україні, бо хочу, щоб у нас було так, як за кордоном. Також я відмовився від аукціону моїх робіт у Кракові.
Вперше я побував за кордоном восени 1991-го. А вже наступного року став стипендіатом Краківської фундації “Janineum”. В рамках індивідуального пленеру я підготував тематичну виставку “Старий Краків”, яку представив у Ягеллонському університеті. Польський кардинал рекомендував мене, православного християнина, на здобуття престижної стипендії “Janineum” в Австрії. Її призначають лише раз, а мені дали тричі.
- Як часто малюєте для душі?
- Останнім часом я малюю те, що хочу, хоч раніше я виконував замовлення художнього фонду. Для мене такі замовлення — це частково втрачені роки для моєї творчості.
Для душі я хотів би створити галерею портретів своїх родичів. Колись такі галереї були в моді, а тепер зникли. Я можу написати портрети рідних людей власноруч, хоч не поспішав цього робити, бо вважав, що ще не досяг належного рівня. Проте останнім часом я вже створив кілька таких робіт.
- Чи малюєте на замовлення?
Практично ні. Я можу виручити людину один раз.
Знає рід до восьмого коліна
- Знаю, що ваша донька Софія теж художниця і попри свою молодість має вже багато персональних виставок і престижних нагород.
- Так, дійсно. Моя донька у свої 23 роки має вже понад 80 виставок. Вона стартувала, як ракета. Почала малювати із двох років, а вже восьмирічною мала персональну виставку своїх робіт у Кракові, що стала зеленим світло для Софійки на всю Європу. Донька отримала лауреатство у 10 міжнародних конкурсах. У Македонії їй дісталася найвища мистецька нагорода - “Золота палітра”. Також Софійка є постійним учасником міжнародних пленерів.
У мене є старший син Сергій, який закінчив художню школу, але художником так і не став.
- Мабуть, ваша мати пишається тим, що ви відомий художник?
- Безперечно. Більше того, вона все життя була готова малювати сама, тому коли у день її 80-річчя я подарував їй комплект матеріалів для художника, вона й сама почала малювати. Моя мама живе у столиці Калмикії. Раз на рік, у грудні, ми усі приїжджаємо до неї на день народження. Я їду не лише провідати маму і поспілкуватися з родичами, а й для того, щоб відзвітувати їм про свою роботу за рік. Справа в тому, що я серйозно взявся за вивчення свого родоводу і займаюся цим ось уже 20 років. Я намалював графічне дерево роду, зробив таблицю родинних зв'язків. При чому у цій таблиці кожне покоління має свій колір. Крім того я склав список усіх своїх родичів, вказавши місце народження та проживання, а також професію.
- І ким були представники найстаршого покоління у вашому роді?
Хліборобами та майстрами з обробки металу. Зокрема моя прабабця Дарія Олексіївна Коломойцева-Ліснякова була ковалем. У мене навіть збереглися вироби її рук, зокрема кована рамка для фотографії. Маю і фото своєї прабабусі по батьковій лінії, де вона тримає в руці самокрутку. До речі, я з'ясував, що всі її предки та нащадки були майстрами з обробки металу. А от предки по лінії моєї мами оздоблювали церкви. Тому й не дивно, що відчуття прекрасного передались мені генетично.
Розмовляла
Леся ЗАМОРСЬКА,
0-97-504-25-48
Довідка

Микола Пазізін народився 1949 р. у м. Еліста (Калмикія). Закінчив художньо-графічний факультет Кубанського державного університету. З 1975 року живе у Тернополі. Член Національної Спілки художників України з 1984 року. Має 250 обласних, зональних, всеукраїнських та міжнародних виставок. Із них 80 за межами України. Персональною виставкою Миколи Пазізіна відкрили галерею українського мистецтва у Кракові. Понад 50 творів художник передав у дар музеям, державним установам Тернополя та області. З 1990 р. Микола Пазізін – постійний учасник міжнародних пленерів живопису, стипендіат фундації “Janineum” (Краків, 1992 та Відень, 1997, 1998, 2005). Учасник проекту «Побудова мостів на Схід» (Польща-Україна, 2005), а також наукових конференцій з проблем сучасного рисунку (Польща, 1999, 2002, 2005). Нагороджений відзнакою Тернопільської міської ради ІІІ ступеня, медаллю меморіалу А. Куїнджі, міжнародною нагородою “LABOR OMNIA VINCIT” та відзнакою “Заслужений для культури Польщі”.

 

0
0
0
0
Коментарі (4)
  • Anonymous

    Пазізіну - голову!!!

    Anonymous reply Anonymous

    Пазізін -- обалдєнний художник, картини його на перший погляд прості , АЛЕ якщо пройти повз них ще раз -- щось нове виявляєш для себе. він весь в тих роботах -- і все ним прожите!!!!!

    Anonymous reply Anonymous

    я вас підтримую!!!!!

    Anonymous reply Anonymous

    картини справді цікаві....
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Тернополя за сьогодні

21:18 На "Горбатому" мості Opel побив дві машини і врізався в паркан. Очевидці кажуть, що водій п'яний (оновлюється) 21:00 Фрі-файтер Володимир Ізанський змагатиметься етапі на Кубку Буковеля 20:00 Тернополянка виступатиме на Нацвідборі Євробачення-2019 play_circle_filled photo_camera 19:00 Тернополяни у соцмережах хваляться подарунками із Дня Закоханих. Шукайте своє фото з Instagram photo_camera Від читача 18:57 “Мені сказали не приходити сюди в кедах”: як у Києві відбулася антивиставка “Освітня барикада” 18:00 Усі розваги у Тернополі на вихідні 17:30 Тернополяни можуть запропонувати свої пропозиції щодо реконструкції Старого парку 17:00 Тендер на утримання Тернополя у 2019-ому постійно зривають. Хто ж прибиратиме місто 16:30 На фестивалі повітряних куль бомбили кремль і фотографували Тернопіль у незвичних ракурсах 16:00 Чому Тернопіль сидів без світла 15:38 Тернопільська група "Долг": "Де є солдати, там ми..." 15:37 Арбітражний суд в Гаазі виніс рішення на користь ПриватБанку та проти Російської Федерації щодо експропріації активів банку в Криму (прес-служба банку) 15:02 Пенсіонер в помешканні покійного сина виявив небезпечну знахідку 14:27 У Тернополі цього року оновлять світлофори 13:42 Злодій у парку виманив телефон у школяра 13:00 На птахофермі виникла масштабна пожежа photo_camera 12:20 На “Алясці” прорвало трубу: на дорозі утворилось “озеро” 11:51 До уваги власників "євроблях": 22 лютого – останній день дії пільгового періоду 11:12 З березня житлові субсидії у Тернополі будуть виплачувати готівкою 10:53 Марія Кручова у дебютній гонці на Кубку світу посіла 73 місце
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Афіша та квитки на Moemisto.ua Афіша:
Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up