Як йога допомогла тернополянину повернутися до нормального життя

Практика йоги - це не "квиток щастя", після купівлі якого зникають всі проблеми. Це - тривала робота над собою для покращення фізичного і духовного здоров'я та усвідомлення свого місця в житті.
Як йога допомогла тернополянину повернутися до нормального життя

Кому варто і кому не варто займатися цією практикою, розповідає тернопільський інструктор із хатха-йоги Юрій Бриль (40 р.). Сам він почав глибоко займатися йогою у 13 років, коли внаслідок травми майже повністю втратив зір. Зараз чоловік вважає себе здоровішим за деяких двадцятирічних. Сам виховує восьмирічну доньку Яну, яка останнім часом теж зацікавилася йогою.

Все починається з тіла
- На що спрямована йога, якою ви займаєтеся, - на духовний чи фізичний розвиток?
- Фізичний і духовний розвиток людини у йозі тісно переплетені. Є практики, які базуються на чіткому розмежуванні фізичного і духовного. Одні розвивають виключно тіло, інші фізичного розвитку зовсім не торкаються - як, наприклад, кришнаїти. Вони теж включають себе до йоги - до бхакті-йоги, тобто йоги віри. Натомість у хатха-йозі присутні обидва аспекти - і фізичний, і духовний розвиток. Однак все починається, звісно, з тіла. Адже саме тіло для нас - найближче і найбільш зрозуміле. Це - той інструмент, яким ми всі вміємо користуватися тією чи іншою мірою. А якщо говорити одразу про свідомість - багатьом на початках занять йогою ще важко відчути, що це таке і як воно працює. Тож духовний аспект починає задіюватися пізніше - коли через тіло вдається достукатися до інших частин нашого єства - більш складних і тонших сфер.
- Ви почали займатися йогою самостійно?
- Спочатку так. Почав я займатися йогою ще за часів Радянського Союзу, коли йога у нас була заборонена під страхом кримінальної відповідальності. Її відносили до того ж реєстру заборонених практик, що й карате. У 70-ті роки в СРСР заявили про те, що бойові мистецтва розвивають агресивність у молодого покоління, і заборонили ними займатися. Хоча йога - аж ніяк не бойове мистецтво. Мабуть, просто заборонили всі східні практики загалом, йогу в тому числі, не дуже розбираючись, що це таке. В останні десятиліття існування Союзу тут вийшла фактично лише одна книжка з йоги - болгарських авторів про хатха-йогу. Тобто інформації про цю практику на той час у нас майже не було.
- Звідки ви дізналися про цю практику і чому саме вона вас зацікавила?
- Підлітком я вже пробував займатися бойовими мистецтвами. Здебільшого карате. Але попри це, шукав себе і в інших секціях - ходив і на класичну боротьбу, займався греблею на байдарці, а також спортивним туризмом. Це був такий вік, коли відчувалося, що чогось у житті бракує, але чого саме - ще точно не знав. І в той час мені потрапила до рук роздруківка книжки про йогу - самвидав, акруші, надруковані на друкарській машинці під копірку, з помилками. Але чимось вона мене таки зачепила. А потім, у 13 років, у мене сталася травма очей, я на рік потрапив у лікарню. Там зустрівся з одним чоловіком із Червонограда - Олександром Олександровичем. Лікувався він там через те, що його завалило в шахті. Витягли його через декілька днів, у лікарні він вже практично помирав під кисневим апаратом. І якось підійшов до нього один лікар і каже: "Шкода мені тебе, ти зовсім молодий. Давай, я спробую тебе витягнути...". І методами елементарної хатха-йоги - пранаямою (вправи для дихання, - прим. ред.) - вдалося Олександра врятувати. Далі він почав займатися хатха-йогою. І на час, коли ми познайомилися, я був просто вражений тим, як він володіє своїм тілом - мені здавалося, що для людини таке неможливе.
Повернувся я з лікарні після шести операцій. Зір так і не відновився, у мене взагалі були всі шанси втратити його зовсім. І те, що я зараз можу самостійно ходити вулицею, орієнтуючись по пам'яті, можна вважати подарунком долі. Після знеболювальних, які мені вводили, вже вдома почало ламати все тіло, боліли суглоби, серце, я просто не знаходив собі місця, з'являлися навіть думки про самогубство.
І в якийсь момент мені пригадалася і та роздруківка книжки з йоги, і ті вправи, які колись пробував робити. Сів в одну із поз - і мені раптом стало легше. Це було для мене відкриттям. Я почав займатися цими вправами щодня, хоча на той час лікарі заборонили мені будь-які фізичні навантаження взагалі. Але іншого виходу в мене просто не було - я робив те, що мені насправді допомагало, зменшувало біль. І так потихеньку йога мене й затягла.
Вже коли прийшов період перебудови, в Союзі створили Асоціацію йоги СРСР, яка розпалася, не встигнувши сформуватися. Бо щойно її створили - розпався Союз. В Україні з 90-х років почали проводити перші семінари з йоги, запрошувати досвідчених вчителів, тож вже більше людей почали дізнаватися про цю практику.

Йога - це метод
- Часто йогу сприймають як щось чуже, що прийшло з іншої культури. Вам такі зауваження робили?
- Спершу рідні переконували мене, що йога мені просто не потрібна. Але коли побачили, що вона корисна для мого здоров'я, то мама навіть читала мені вголос книжки з йоги (сам я не читаю зовсім). Тобто, у батьків було двояке ставлення - йога їм не надто подобалась, але їх задовольняло те, що я чимось займаюся. Хоча загалом я з 16-ти років працював, тож неприкаяним вуличним підлітком ніколи не був.
До речі, етичні принципи йоги не суперечать жодній із релігій. Можна займатися йогою і ходити до церкви - одне іншому не заважає. Просто йога - це практика, метод. Можливість звернути увагу на свій внутрішній світ, як ми живемо, що ми цінуємо, що для нас справді важливе.
- Наскільки, за вашими спостереженнями, українці взагалі цікавляться цією практикою?
- Я спокійно сприймаю те, що багатьом йога справді не потрібна. Є багато людей, які вже щасливі, бо знайшли себе чи в сім'ї, чи в роботі, чи в якомусь захопленні. І це не є погано - це їхнє життя, їхній вибір. А інших і досі щось не влаштовує в житті, змушує кудись рухатися, щось шукати. І одним із методів таких пошуків для якоїсь частини людей може стати йога. Хоча це зовсім не масове заняття і я далекий від того, щоб закликати всіх ставати йогами.

"Мене важко рознервувати"
- Як йога покращила ваше здоров'я?
- Мій фізичний стан зараз кращий, ніж у деяких двадцятирічних, якщо порівнювати за силою і гнучкістю. Також дуже важливий психологічний спокій - мене не так легко рознервувати, "завести", хоча, звісно, якщо докласти максимум зусиль, - таки можна.
- Чи дотримуєтеся вегетаріанської дієти, як вимагають багато східних практик?
- Ні. М'ясо я їм, щоправда, дуже небагато. Хоча був час, коли я два роки був вегетаріанцем. Зауважу, що моєму здоров'ю це ніяк не зашкодило. Але, напевно, я ще не дійшов до того, аби повністю перейти на вегетаріанську їжу. Не варто забувати й того, що йога народилася в Індії, а там трохи інші кліматичні умови. І загалом є багато відносного. Скажімо, вся Індія риби не їсть, а жителі штату Бенгалі вважають рибу овочем моря і спокійно вживають у їжу. Інші, навпаки, у дотриманні принципу ненасилля, розмітають перед собою доріжку при ходьбі, аби не давити комах, чи носять марлеві пов'язки. Але навіть просте потирання рук знищує мільйони бактерій - це природний процес.
Тож, повертаючись до м'яса, - якщо людина внутрішньо готова до того, щоб стати вегетаріанцем - немає проблем. Але, за тим же принципом ненасилля, шкоди не можна завдавати й самому собі. Не потрібно приходити в йогу для того, щоб себе мучити. У нас і так достатньо випробувань у житті. А приходити варто для того, аби розібратися в тому, хто ми є і куди йдемо.

"Слова лише заплутують"
- Скільки зараз часу займають ваші заняття?
- Якщо брати фізичну практику, то 2-2,5 години в день. Хоча зараз я займаюся не щодня - вже немає такої потреби, виконую вправи лише для підтримки фізичної форми. Але головне - це те, що фізична практика потім зміщується у бік роздумів, переосмислення свого життя, цінностей, того, чим ти займаєшся і куди рухаєшся. Такі стани важко описувати - слова часто лише заплутують. Словом, це стан радості і повного прийняття цього світу. Коли ти з ним уже не ворогуєш, а приймаєш його таким, який він є.
- Це свого роду медитація?
- Можна так назвати, хоча це слово мені не подобається. Воно надто заяложене і мало хто нині знає, що насправді воно означає. Насправді - це глибока увага, зосередженість, концентрація уваги на певному об'єкті - це і є медитація. Думаю, кожен пам'ятає свій стан, коли він настільки був поглинений роботою, що не помічав нікого навколо, навіть про себе забував. І тільки така глибока увага може дати повне знання про об'єкт, на який вона спрямована. Натомість ми часто говоримо про "медитацію", вкладаючи в це поняття що завгодно, лише не те, що воно означає. Загалом цей стан просто потрібно пережити - тільки тоді людина дізнається насправді, про що йде мова.

"Коли зупиниш внутрішню балаканину - почуєш світ"
При заняттях йогою особливо важливо дотримуватися правил безпеки і не переоцінювати своїх можливостей, наголошує інструктор Юрій Бриль.
При індивідуальному підборі вправ кожен, хто займається, може перевірити на собі, що для нього краще, що працює, а що не працює, пояснює чоловік.
- Що загалом людині дає йога?
- Насамперед йога не ставить собі за мету викликати в когось почуття вини за те, що він у чомусь неповноцінний. Просто дає можливість побачити світ таким, яким він є насправді. Адже цей безмежний світ людині зазвичай важко осягнути розумом. Аби створити собі почуття стабільності, захищеності, людина створює власний ілюзорний світ, яким живе, - так їй зручніше і безпечніше, це дозволяє їй відганяти страшні думки, наприклад, про смерть. Але при цьому людина не помічає, що веде постійний внутрішній діалог сама з собою. А це не дає почути інших. І йога саме й вчить, як зупинити цю внутрішню балаканину. У тиші, котра настане, можна буде почути вже не себе, а світ.
Хоча групи із занять йогою створюють не для того, аби продавати "квитки щастя", які купив - і всі проблеми зникли. Це індивідуальна робота з тілом, розумом, з диханням. Ми просто даємо людям технологію і певні правила безпеки - що можна робити, а чого не можна.
- Хто даватиме гарантію, що ці заняття людині не нашкодять?
- Насамперед гарантом має виступати сама людина, яка починає займатися. Вона має чітко дотримуватися вказівок, а не так, як у нас буває: мені забороняють, а я таки візьму і зроблю. До травм, як правило, призводить переоцінка своїх здібностей. Такі травми бували і в мене - якось, пригадую, занадто сильно нагнувся, потягнув м'язи. Довелося потратити доволі багато часу, аби знову повернутися до нормального стану.
Тож цих правил безпеки, розроблених йогами-практиками, у яких десятки років досвіду, варто дотримуватися буквально.
- Чи є якісь застереження - при яких хворобах категорично заборонено займатись йогою?
- Не так застереження, як просто потрібен правильно підібраний комплекс вправ - для кожного індивідуальний. Як правило, йогою не рекомендують займатися людям психологічно нестабільним. А тим, хто має фізичні вади, завжди можна підібрати і дихальні вправи, і ряд фізичних вправ, які вони зможуть виконувати і які принесуть їй користь. Щоправда, на швидкий результат розраховувати не варто. Це довгий процес, досвід довжиною у життя. Доки будеш жити - доти і вчитимешся.

Біографія
1969 р. - Юрій Бриль народився у Тернополі. Закінчив 16-ту школу. У 13-річному віці отримав травму очей. Почав займатися хатха-йогою.
Працював на заводі "Ватра", у Товаристві сліпих, займався підприємницькою діяльністю. Нещодавно створив власну групу в Тернополі із занять хатха-йогою на базі центру "Гармонія".

Коментарі (4)
  • Anonymous

    "ще за часів Радянського Союзу, коли йога у нас була заборонена під страхом кримінальної відповідальності..." Только не надо ля-ля, ладно? За часів Радянського Союзу кому это было интересно занимался йогой. На эканах шел очень популярный документальный фильм "Индийские йоги, кто они?". В журнале "Наука и жизнь" регулярно печатались уроки и упражнения.
  • Anonymous

    адреса? телефон?

    Anonymous reply Anonymous

    +380964317484
  • Anonymous

    да настоящая йога творит чудеса, это точно, но так много в ней течений и всего такого что и не йога а йогой называется что опасно пойти не по тому пути...

Аварія за участі водія з Тернопільщини сталась у вівторок, 21 листопада, о 10:30 в селі Зелений Гай у Рівненській області....

Радник Міністра внутрішніх справ України Михайло Апостол, який живе на Тернопільщині, бере під особистий контроль побиття...

Біля пам’ятника Небесній Сотні, що на Площі Героїі Євромайдану в День Гідності та Свободи 21 листопада, місцеві активісти...

Довіра клієнтів – найважливіше, що може бути в будь-якої компанії, незалежно від сфери її діяльності. Адже саме лояльні клієнти...

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up