Meridian Czernowitz цього року радував єврейською музикою та запросив українку, яка отримала престижну премію у Німеччині за книгу про свою родину.
Література не має обмежень у своїй тематиці, тому немає і обмежень, де цю літературу можна читати. Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz вкотре це довів.
Цьогорічна тематика дійства - єврейське питання, адже саме це місто здавна мало численну єврейську громаду.
В 2016 році також виповнюється 75 років із початку масових єврейських погромів на території сучасної України, тому під час фестивалю про неї говорили не раз. Дискусія про історичну пам'ять у київському Бабиному Яру, презентація книги про родичів, частина яких загинула саме там, читання віршів в синагозі та навіть на єврейському кладовищі - все це відбувалося в рамках фестивалю, який відбувся в Чернівцях 9-11 вересня.
У перший день усім охочим провели безкоштовну екскурсію містом. Адже Чернівцям є чим дивувати приїжджих. Учасникам екскурсії розповіли про історію міста, показали визначні місця, розповіли про етнічний склад місцевого населення та як він змінився за останнє століття.
"Тамплієрів" представили у костелі
В усі три дні фестивалю відбувалися поетичні читання представників різних країн: Румунія, Німеччина, Австрія, Ізраїль. Що цікаво - представники Ізраїлю свої вірші читали... в синагозі. Так, не дивуйтеся - однією із локацій стала головна синагога Буковини імені Ісраеля та Зельди Майберг.
- Чернівці - багатоетнічне місто, - пояснив рабин синагоги. - А поезія - це частина культури світу, незалежно від того, якою мовою ти говориш чи в якій країні живеш. Синагога - місце, де людина набирається мудрості, а поезія теж несе мудрість в своїх рядках.
До слова, фестиваль є не лише багатоетнічним, а й багатомовним. Адже зазвичай спікери не обмежуються лише своєю мовою. Тому на Meridian Czernowitz повсюди звучала німецька, англійська. Публіка за ці сім років вже звикла до цього, тож перекладачі не завжди були потрібні.

Ще однією "фішкою" цьогорічних читань та презентацій стала презентація нової збірки Сергія Жадана "Тамплієри" в костелі Пречистого Серця Ісусового. Костел, збудований наприкінці XIX століття, спершу служив румунам, німцям, австрійцям, за Радянського Союзу його переобладнали під архів. Тепер же він став місцем, де читають вірші.
На презентацію прийшло так багато людей, що вмістити всіх він просто не зміг, тож десятки гостей сиділи просто на траві у дворі.
Однак не лише католицька святиня стала незвичною локацією. Так, читання учасників фестивалю в неділю, 11 вересня провели... на єврейському капищі. Звісно ж не серед могил, а в тепер вже занедбаному Будинку прощання, де досі на стінах можна прочитати уривки із Тори.

- Це, мабуть, одне із найбільш незвичних місць, де я коли-небудь чула вірші, - ділиться враженнями гостя фестивалю із Києва Юля. - У мене немає якихось переконань, де поезія повинна звучати, однак, зважаючи на тематику цьогорічного фестивалю, ти ще більше проймаєшся тим, що відбувалося в твоїй країні за Другої світової.
Сама українка, але писала німецькою
Презентувала на фестивалі свою книгу і Катя Петровська - колишня киянка, яка вже багато років живе у Німеччині. За свою книгу Vielleicht Esther (в українському перекладі "Мабуть Естер" - прим.авт.) в 2013 вона отримала престижну німецьку премію імені Інгеборг Бахман. Книга - це розповідь про її родичів, деякі стали жертвами Голокосту в Бабиному Яру.

- Моя родина - це українці, поляки, євреї, радянські люди - каже Катя Петровська. - Тому, коли я переїхала до Німеччини, вирішила, що писати про це все варто саме німецькою, аби уникнути синдрому жертви, який намертво прикріпився до всіх історій про Голокост. Часто мою книгу сприймають як вигадану історію, адже вона написана в оригіналі німецькою про події, які відбувалися в Україні. Однак цей твір допоміг мені нарешті виговоритись і жити далі.

Вхід на всі події фестивалю був безкоштовним. Та необов'язково було і кудись йти спеціально. В неділю на Театральній площі одразу неподалік від театру ім.Кобилянської влаштували концерт єврейської музики - грав всесвітньо відомий оркестр Лева Фельдмана. Тож хто мав сили - той пішов у танок зі всіма, а хто вже втомився від насиченої триденної програми - просто ніжився на призахідному сонечку на травичці.
Організатори пообіцяли, що наступного року також знайдуть, чим здивувати своїх гостей. Тож наголошують: наступного року плануйте вересень так, щоб виділити три дні на поїздку до Чернівців, бо підготовку до восьмого фестивалю вони почнуть вже за декілька днів.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.