До останніх років у нас мало хто знав про цього генерал-майора морської медичної служби, що відвідав півсвіту - обійшов земну кулю на кораблях Військово-морських сил Австро-Угорської імперії.
- Ярослав Окуневський — генеральний штабний лікар флоту Австро-Угорщини і начальник медико-санітарної служби адміралтейства в Полі, теперішньому місті Пула — Хорватія, - розповідає тернопільський військовий історик Ігор Крочак. - Він першим розробив статут медико-санітарної служби флоту, який потім запозичили багато інших країн. А ще він заснував перший морський шпиталь.
Званням генерал-майора Ярослав Окуневський прирівнювався до контрадмірала. Та найцікавішим для наших сучасників може стати його книга “Листи з чужини”. Її у 2009-му перевидало видавництво “Темпора” і її ще можна купити.
На Тернопіллі — сестра
Ярослав Окуневський народився в українському містечку Радівці — тепер Румунія. Його дитинство пройшло на Буковині. Навчався юнак у селі Яворів біля Косова, де був парохом його батько. Згодом — у Снятині та Коломиї.
- А от на Терпопіллі у нього були родичі. Батьків брат, дядько Ярослава, був парохом у селі Довжанка біля Тернополя, - каже пан Крочак. - Двоюрідна сестра Ярослава, Софія Окуневська-Морачевська, - перша українка Галичини, яка здобула університетську освіту і перша жінка-лікар в Австро-Угорщині.
А от рідна сестра Ярослава Окуневського Ольга — піаністка. Вона навіть акомпанувала на концертах Соломії Крушельницької.
- Поки інформацію про те, що Ярослав Окуневський бував у нас, я не знайшов. Але думаю, що у дядька він таки гостював, - каже Ігор Крочак.
Життя по-флотськи
У 17 років Ярослав Окуневський вступив у Віденський університет на медичний факультет. А оскільки навчався студент дуже добре, то на нього звернули увагу у Військовому міністерстві і надали стипендію з умовою відпрацювати військово-морським лікарем.
- У 1884-му він, як доктор медицини, почав працювати корабельним лікарем ВМФ Австро-Угорщини у Полі, - розповідає Ігор Крочак. - За час своєї 30-річної служби він встиг стати кавалером Лицарського хреста Франца Йосифа, Ордена лицаря іспанської королеви, французького ордена Почесного легіону і навіть китайського ордена Дракона.
І все це — не “за красиві очі”. Адже Окуневський виконав не одне важливе завдання, брав участь у далеких походах. Не виключено, за словами Ігоря Крочака, що українець виходив у море і на бронепалубному крейсері “Зента”. Його акварельне зображення тернопільський військовий історик створив у 2011-му.
- Окуневський побував у країнах Середземномор'я, Близького Сходу, Африки, в Індії, у тому числі в Гімалаях, а також на Цейлоні та у Китаї. І все він занотовував і щоденниках.
Офіційно чоловік був лікарем. Та імовірно, що виконував і таємні розвідницькі завдання.
- Наприклад, росіяни досі неохоче говорять про свою присутність на Балканах перед Першою світовою, - веде далі пан Крочак. - А Ярослав Окуневський пише, що він, будучи у цивільному костюмі, розговорився у Чорногорії з ад'ютантами тамтешнього князя Лабутом і Петаром Врбицами. Петар сказав: “З весною приїдуть російські офіцери і стануть наших заправляти до воєнного діла”.
Говорили і про навчання чорногорських військових у Росії.
Похований у Городенці
Військово-морський лікар ніколи не забував про те, що є українцем. Зокрема, перераховував гроші на будівництво українських закладів, розвиток установ. Ще у студентські роки він очолював у Відні товариство “Січ”, засноване уродженцями Тернопілля Іваном Пулюєм та Іваном Горбачевським.
- У часи ЗУНР Ярослав Окуневський підтримував січових стрільців та УГА. Допомагав зі створенням Першого гуцульського полку морської піхоти з моряків колишньої Австро-Угорської імперії, - каже Ігор Крочак.
Морський медик очолив Державну медичну місію ЗУНР у Відні, відправив чотири ешелони медикаментів та медичного майна для УГА. Незабаром Окуневський повернувся додому і очолив санітарну управу Галицької армії. Та Галичину окупувала Польща. Чоловік залишився на рідній землі, хоча його дружина Отилія і доньки Дора та Ольга жили в Австрії.
Надалі Ярослав Окуневський парацював лікарем у Городенці, у лікарні, яку допомагав звести у 1909 р. Жив у бідності, адже Польща відмовлялася виплачувати пенсію. У 1929 році 69-річний чоловік загинув внаслідок спроби самогубства через зневіру.
- У радянські часи про Ярослава Окуневського не згадували, - говорить Ігор Крочак. - У 2006-му при ВМФ України заснували відзнаку імені Ярослава Окуневського.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер