Тернополянка створила клуб, де безкоштовно практикують розмовну англійську

• Художники, психологи, вчителі, професори, – люди різного віку, професій і з різними життєвими історіями приходять до Тернопільського клубу мовних обмінів – Language Exchange Club Ternopil.
• Цьому клубу виповнилося два роки, тож його учасники вже можуть поділитися своїми успіхами.

 

Зустрічі в Language Exchange Club Ternopil безкоштовні. Збираються учасники щоп’ятниці о 18.00 і спілкуються по дві години в неформальній атмосфері. Про зустрічі щотижня домовляються у групі у Facebook. У холодну пору року всі охочі порозмовляти англійською зустрічаються у кав’ярнях, улітку – на природі. Попереднього запису не потрібно, просто приходите та спілкуєтесь.

Зустрічаються у кафе та парках

Засновницею клубу є викладач та перекладач з Тернополя Ольга Тимчак.

– Про розмовні клуби дізналась близько п'яти років тому, коли жила в Криму, – розповідає вона. – Коли я переїхала туди з Тернополя, виявилося, що у новому місті непросто знайти друзів та завести нові знайомства. У Сімферополі я знайшла клуб мовних обмінів. Це місто туристичне, туди приїжджало багато англомовних людей, і мені було дуже цікаво. Я практикувала англійську мову, а з іншого боку, знайомилась з прекрасними людьми. Після анексії Криму я повернулась до Тернополя і вирішила відкрити такий клуб тут. Два роки тому, коли багато людей були у депресивному стані через події в країні, цей клуб став для них не лише місцем для практики англійської мови, а й виконував певну психологічну функцію. Адже люди приходять, діляться думками та переживаннями, таким чином допомагаючи одне одному.

Особливістю Клубу мовних обмінів є те, що на зустрічі запрошують носіїв мови. Адже коли збираються лише українці, то вони переходять на українську мову, а в компанії іноземця це зробити складніше.

– Я намагалась знайти англомовних людей, які проживають у Тернополі, – каже пані Тимчак. – Одним із них був знайомий лютеранський священик-місіонер зі США. Я запросила його, і наші перші зустрічі відвідували знайомі та близькі. Згодом я відкрила групу Language Exchange Club Ternopil у мережі Facebook. Люди почали поширювати інформацію про зустрічі серед знайомих - і коло учасників значно розширилось. Ми намагаємось не прив’язуватись до одного місця, любимо зустрічатись на свіжому повітрі, ходимо на пікніки, їздимо на екскурсії. У Львові діє схожий клуб, і ми вже побували у них в гостях, щоб подивитися, як проходять такі зустрічі в іншому місті.

У групі клубу у мережі Facebook є близько 100 учасників, а на щотижневі зустрічі приходять по 10-15 людей. Майже кожного тижня у клубі з’являються нові обличчя. Іноді про зустрічі дізнаються англомовні туристи, які приїжджають до Тернополя на декілька днів і також приходять поспілкуватися.

– У Тернополі навчаються чимало студентів з Африки, вони також відвідують наші зустрічі, – каже пані Ольга. – Кілька разів, коли ми ходили на пікніки, вони готували свої національні страви. Їжа, як і мова, об’єднує людей. Такі міжнародні пікніки були дуже цікавими. Часто ми граємо у популярну соціально-психологічну гру «Мафія», але англійською. Це захоплюэ і дозволяє дізнатися більше про співрозмовників. Ми приурочуємо наші зустрічі до різних свят у місті й країні, обговорюємо теми, пов’язані з цими подіями. До речі, до нас приходять і переселенці. Один наш постійний відвідувач переїхав до Тернополя з Донецька. Для нього цей клуб – ще й хороша можливість познайомитись із цікавими жителями міста.

Без проблем спілкуються з іноземцями

Багато учасників діляться тим, що за час існування клубу вони значно покращили рівень розмовної англійської, розповідає Ольга Тимчак.

– У Тернополі є багато мовних шкіл та курсів, але не всі вони ефективно виконують функцію покращення розмовної англійської, – каже вона. – А в нас постійна практика: дві години на тиждень людина має можливість розмовляти виключно іноземною мовою. Як вчитель-мовник я вважаю, що граматика важлива. Але наш клуб не є школою і його основна функція – покращення розмовних навиків та подолання мовного бар’єру. Людина, яка не має досвіду комунікації з носієм мови, має змогу отримати цей досвід у нас.

Ольга Тимчак радіє з успіхів своїх друзів із клубу.

– Одна з учасниць нещодавно поділилася своєю історією. Вона вивчала англійську в школі та університеті, але потім її робота не була пов’язана з цією мовою і дівчина не мала розмовної практики, – каже пані Тимчак. – І ось вона розповіла, що за час існування клубу настільки вдосконалила свої знання, що зараз без проблем спілкується з іноземцями. Мені дуже приємно чути таке. До речі, якщо люди приходять до нас уперше, помітно, що вони переживають і соромляться. Але чим частіше учасник приходить і чим більше дізнається про інших, тим комфортніше він почуваєся і тим краще починає говорити англійською. Я це помічаю на кожній зустрічі.

Це дає натхнення

Ольга Тимчак закінчила Тернопільський педуніверситет, має досвід співпраці з міжнародними організаціями в ролі перекладача, навчалась у США, зараз працює перекладачем-фрілансером та викладачем англійської мови в онлайн-школі. Жінка каже, що заняття у клубі на волонтерських засадах надихають її до виконання повсякденної роботи.

– Мене завжди цікавила тема міжкультурного обміну та спілкування, – каже вона. – Мені цікаво, коли зустрічаються люди з різних країн, знаходять те, що їх об’єднує і з повагою обговорюють відмінності. Все це надихає мене на виконання своєї постійної роботи. В якому місті я не жила б, завжди намагаюсь знаходити можливості для міжкультурного спілкування. Я працювала у міжнародних організаціях перекладачем, мене цікавить все, що пов’язане з англійською мовою і з іноземними мовами взагалі. До речі, у наших планах - створення Польського клубу, адже інтерес до вивчення цієї мови в нашому регіоні зараз дуже високий. Тому шукаємо носія мови, який погодився б щотижня проводити такі зустрічі.

У Тернополі діють безкоштовні клуби на базі бібліотек, при церквах та інших установах.

— Наш клуб мовних обмінів вирізняється тим, що тут невимушена атмосфера, яка дозволяє людям розслабитись, – каже Ольга Тимчак. – Коли ви перебуваєте у бібліотеці чи приміщенні, схожому на школу, виходить, що є вчитель і учень. Я на наших зустрічах вчителем себе не відчуваю. Я готую завдання, ігри, заповнюю паузи між розмовами і швидше виконую роль модератора. Розмови у нас переважно спонтанні, такі, які бувають серед друзів, які зустрічаються за горнятком кави.

Спілкуючись із тернополянами у клубі, Ольга Тимчак помітила, що мовні помилки у різних людей різні. В англійській мові є багато граматичних часів, і українці їх часто плутають. У когось є певні труднощі з вимовою чи вживанням артиклів. Але основна проблема - це мовний бар’єр, люди бояться почати говорити.

– Зі свого досвіду можу сказати, що якби я під час студентських років не виграла стипендію та не поїхала на рік навчатися до США, мені б також було важко подолати цей бар'єр, – підсумовує Ольга Тимчак. – Граматику я знала дуже добре. Читати, перекладати – це в нас вчать. А от практики розмовної мови бракує. Однак хочеться вірити, що з розвитком сучасних технологій ситуація з методикою викладання англійської мови у наших школах зміниться на краще.

 

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.