Був Сєпаром, а став Укропом

- Ми везли допомогу 128-й бригаді на Донеччину, - розповідає тернопільський волонтер Віталій Демидюк. - І тамтешні хлопці попросили нас забрати із собою додому щеня. Десь там воно до них прибилося, то вони його під час обстрілів ховали із собою у бліндажах. Назвали жартома Сепаратистом, скорочено — Сєпаром.

Але одного разу все ж не догледіли. Недалеко від місця дислокації бригади є ставок. Під час ранкових заморозків він зверху замерз. І щеня, яке по ньому бігало, провалилося у воду.

- І от хвилин десять хлопці ще надіялися, що песик сам виборсається із пастки. Але побачили, що він геть вибився із сил, - продовжує пан Віталій. - І тоді один із них, Михайло Собків, роздягнувся і стрибнув за Сєпаром у воду і таки витяг собача.

Хлопці вже думали, що собаку не відкачають, бо так той замерз і вибився із сил.

- Але пес - сильний духом, справжній український козак, - сміється пан Демидюк. - Так що відігріли його, відгодували, і став, як новенький.

Але залишати тварину в таких умовах хлопці побоялися. Тому за першої ж нагоди попросили волонтерів забрати собаку із собою.

- Михайло Собків сам зі Зборівщини, - продовжує пан Демидюк. - У них в сім'ї - троє синів і молодша сестричка. Найстаршому саме прийшла повістка на мобілізацію, а в нього - п'ятимісячна дитина. То Міша й пішов добровольцем, щоби брата не забрали…

А його сестричці Наталі якраз 20 листопада виповнювалося 15 років, тому волонтери і передали їй такий дарунок від брата.

До слова, у самого Михайла 21 листопада був день народження. Тож волонтери привезли йому два відра пирогів від його батьків. А натомість відвезли їм додому щеня.

Осуду людей, що волонтери з собакою возяться, коли треба людей рятувати, волонтери не боялися.

- Ми зав'язали йому на шиї синьо-жовті стрічки, які його захищають від поганих людей, - каже чоловік. - Окрім того, тепер його звати не Сєпаром, а Укропом. Так що все в нього буде добре.

Ірина НЕБЕСНА, 098-950-56-57

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.