Через землю хотіла голодувати

- Я городилась з допомогою міліції і навіть межі до супутника прив’язала, - каже Марія Кутна. – Я просила у сусідів єдине – не робіть мені кривди

У 2010 році тернополяни продали  ділянку, що межує з їхньою у селі Підгороднє, родині двоюрідного брата. А у 2015 родичі-покупці звернулась до суду, бо хочуть мати офіційне право заїжджати до свого будинку через приватизовану територію родичів-продавців –  земельний сервітут. 

Причина їхнього звернення, кажуть родичі-покупці, проста – не мають іншого заїзду і не можуть облаштувати собі його. Їхні слова заперечують як родичі-продавці, так і у сільраді. 

Така незвична і непроста історія трапилась із родиною Марії Кутної та Володимира Дзюби. 

- Мені так тяжко на душі через цю історію. Я маю 75 років і ніколи не зазіхала на чуже. Кажу вам, як на сповіді, - розповідає тернополянка Марія Кутна. - Я вийшла заміж за вдівця, у якого було троє дітей. У мене також є син від першого шлюбу. Коли на старість чоловік вирішив продати хату і поділити гроші між своїми дітьми, я не втручалась. То його земля, його діти. Будинок із землею він продав у 2010-му двоюрідному брату. 

Мала свій шматок
Однак біля чоловікової землі була і ділянка Марії Кутної. У 2009 році сільрада виділила їй сім соток, які жінка того ж року приватизувала. Тут вона згодом поставила будиночок – малу архітектурну форму, де і ночує влітку.

- Там проводжу ціле літо – пораюсь біля землі, саджу квіти. Бо за одну пенсію тяжко вижити, - продовжує вона. - А родичі заїжджали до себе на подвір’я через мою територію, бо у них центральний заїзд зі сторони вулиці веде в гараж. А останніми роками вони постійно роблять якісь дрібні пакості. Скидається на те, що мене просто збираються вижити звідси. 

Найдивніше у цій ситуації, каже жінка, що вона ніколи не забороняла користуватись її заїздом. Однак родичі поламали огорожу. Через це на її територію почали заходити їхні кури. Окрім того, сусіди засмічують землю, адже не просто користуються заїздом, а й ділянкою пані Марії. Приміром, паркують своє авто під вікнами жінки і не бачать у цьому жодної проблеми. Коли ж вона спробувала роз’яснити, що це її земля і їй вирішувати, що дозволяти, а що ні, пенсіонерці порадили «їхати звідси». Жінка навіть написала у сільраду заяву з проханням роз’яснити сусідам їхні права.

- Улітку я написала у сільраду заяву, що дозволяю сусідам користуватись заїздом. І пропоную оформити сервітут, - каже вона. – А вони подали до суду. Я через ту землю навіть голодування хотіла почати, бо не знаю, як інакше маю захиститись. Але люди кажуть, що себе треба захищати не таким способом.

Думав, віддадуть і сім сотих
Почувається ображеним у цій ситуації і двоюрідний брат чоловіка пані Марії – покупець Володимир Дзюба. Він стверджує, що коли його брат продавав йому землю з будинком, то йшлось і про тих сім сотих. Адже замість того будинку пан Володимир розплатився і грішми, і своєю дачею. Однак, нагадаємо, земля пані Марії приватизована ще 2009-го, за рік до продажу. 

- Років п’ять -шість я займався цією справою, - каже він. - Ми мали хату у Байківцях. І він приїхав восени із жінкою і каже, мовляв, продаю хату, купуй її. Ми свою хату у Байківцях продали. А він каже: «Дайте мені 110 тисяч доларів. За зиму я зроблю документ». Я йому 110 тисяч доларів даю, він пише розписку. Ми обійшли, обдивились, і він каже, що той шматочок землі постарається узаконити. Настає весна – нема документів, настає осінь – нема документів. А потім його жінка приватизовує тих сім сотих на себе, бо їй треба квіти вирощувати. Я питаю у брата: «Як же це так?». А він мені: «А що ти хоч…».  Я до нотаріуса, а він каже, що розписка нічого не варта. Минув другий рік. Він два роки робив документи, а обіцяв за півроку. Вже не було що казати, за що сваритись. Але той заїзд — на тім шматкові землі. Ми не могли навіть уявити, що вона огорожу буде ставити на той заїзд.

А торік, за словами пана Володимира, жінка почала сваритись через кури. Казала, що не дасть їм права заїжджати через свою територію. Викликала представників сільради, сварилась. Тому вони і звернулись до суду.

- Нащо мені та хата без заїзду? - запитує пан Володимир. - Якби знав, що так буде, то не купував би. У мене нема як заїхати на подвір’я чи зробити заїзд, бо стоїть септик.

Радять домовитись
У сільській раді спір між родинами вважають суто приватною справою. Кажуть, що сторони могли б спробувати домовитись, однак ті обрали інший шлях. 

- Ми двічі виходили комісією на територію, - кажуть у сільраді. – І висновок такий: родина Дзюби має можливість облаштувати додатковий заїзд. Має і центральний заїзд із вулиці Подільської. Але кажуть, що коли Кутні продавали будинок, то сказали сусідам, що вони можуть користуватися їхнім заїздом. Але це їхня особиста справа. Також роз’яснювали родині Дзюби, що, згідно з документами, вони не мають права на цей заїзд і їм варто домовитись із власником. Пані Кутна писала у сільраду заяву, що дозволяє користуватись заїздом. Однак сусіди стверджують, що це неправда.

Що каже у такому випадку закон, ми поцікавились у незалежних юристів. За їхньою інформацією, судовий позов у цій ситуації безперспективний. Оскільки заїзд у сусідів, що підтверджують у сільраді, є, то сервітуту ніхто не дасть. Якщо ж він їх не влаштовує з певних причин, то самі повинні вирішити свої проблеми – не за рахунок чужої землі. Те, яким чином здійснювалась процедура купівлі-продажу, – вже інша площина, яка не має стосунку до питання сервітуту.

Окремо

У сільраді сказали, що заїзд є і перешкод нема
За допомогою Марія Кутна звернулась у Тернопільський міський центр надання безоплатної правової допомоги. Її інтереси представляє адвокат Володимир Степанов.

- У своїй позовній заяві про встановлення земельного сервітуту позивач пише, що Марія Кутна порушує правила добросусідства, закріплені у Земельному кодексі, та порушує право власності сусідів на земельну ділянку, - каже адвокат. -  Бо на своїй земельній ділянці, яка використовується як заїзд на подвір’я сусідів, розмістила будівельні матеріали. А ще – встановила у місці заїзду опори для воріт і повідомила, що будуть ворота – на замок. А коли продавали землю, то продавець нібито запевняв, що заїзд там буде завжди.

Відтак у позивача, згідно із заявою, виникла потреба встановлення земельного сервітуту. Бо іншого способу, як потрапляти на свою територію, у нього немає. Тому він просить встановити сервітут на свою користь, провести експертизу і дати відповіді на питання – чи є наразі можливість безперешкодного заїзду сусідам на свою територію та чи існують інші можливі шляхи влаштування проїзду на свою земельну ділянку. І судові витрати, як традиційно пишуть у позовах, покласти на Марію Кутну.

- Я надіслав запит у сільраду, чи справді сусідка, бо земля та будинок офіційно належать доньці брата – Беднарчук Інесі, не має заїзду на свою територію, - каже адвокат. – На це мені відповіли, що Беднарчук має два заїзди. Центральний – із вулиці Подільської (з дороги до гаража – прим. ред.) А другий використовує через частину ділянки Кутної. Причому, будівельних матеріалів на частині, яка використовується як заїзд на подвір’я, немає. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.