- Чи доводилось кардинально змінювати щось у своєму житті? Довго думав, щоб прийняти пропозицію переїхати до Києва?
- Приймав рішення про переїзд недовго - був до цього готовий. Але от сам переїзд з Тернополя дався мені важко - п’ять діб погано спав, не міг їсти, було внутрішнє хвилювання. Не думав, як буде там, а думав, як я все залишу тут - роботу, батьків, друзів... Останні гучно проводжали мене на вокзалі зі шампанським та слізьми, слідом писали смс, які я зберігаю досі. Чотири роки тому 10 січня я йшов по Києву на нове місце роботи та шкодував, що приїхав. Складалося враження, що я в чужій країні, де розмовляють незрозумілою для мене мовою. Сіре місто, шум, глум - просто жах. Але я собі сказав, що зможу...
Пригадую, як із телевізійниками святкував Новий рік. Колега-астролог сказав, що це моє останнє святкування зі співробітниками - після свят буду в Києві. Він як у воду дивився. Одразу наступного дня зателефонував друг-телевізійник із Києва та запитав, чи хочу працювати у столиці. Я погодився. Відсвяткував Різдво і поїхав підкоряти місто.
Впізнають на вулиці
- Що подобається у роботі?
- Новини - це те, де я себе почуваю впевнено. На київський телеканал "РАДА" прийшов спеціальним кореспондентом. Найбільше, чого боявся, що не знаю всіх законів України і Конституції. Свято вірив, що це для парламентського журналіста - як "Отче наш". Та, виявилося, необов'язково - адже їх часто змінюють (сміється - прим. ред.). Головне, на подіях, як ми говоримо, "включити мозги" і у всьому розібратися.
У колектив влився швидко і легко. Нас, "западенців", люблять через те, що роботящі. Спочатку я працював 12-14 годин на добу - оцінили, став спеціальним кореспондентом Голови Верховної Ради. Згодом запустив на каналі новини, яких ніколи не було та у вихід яких ніхто не вірив. Тепер на каналі щодня маємо інформаційно-політично-владно-опозиційну картину у чотирьох випусках новин. Далі призначили головним редактором телеканау "Рада". Ось уже два роки мудрую і роблю все, щоб глядач без зайвих коментарів і шоу зміг сам оцінити політичну ситуацію в країні.
Хотів стати священиком
- Розкажи щось із дитинства. Ким мріяв стати?
- Пригадую, як мріяв стати провідником у поїздах, уявляв себе у гарному вагоні. (смієтся - прим. ред.) У дитинстві дуже любив їздити потягом... Ще хотів стати священиком. Цього дуже хотіла бабця. Дідусь був дяком у церкві, тому тексти богослужінь я знав майже всі напам'ять. Частенько закривався у кімнаті і "правив". А от мріяти стати тележурналістом почав у років 16.
- Де себе бачиш через 20 років?
- Я - кар'єрист, тому якщо вступив на один шлях - йтиму до кінця. Думаю, що займатимусь і далі телебаченням. Непогано було б очолити якийсь центральний телеканал і реалізувати свій план розвитку телебачення. А ще подобається політика і дипломатія, тому не виключаю, що, може, через 20 років займатимусь чимось подібним.
- Як заробив перші гроші? На що любиш витрачати їх зараз?
- Перші гроші отримав за роботу вожатим у таборі. Не пам'ятаю, що тоді купив, але я з тих, які завжди з грошима. Я на щось не потрачу, але прибережу на "чорні дні".
Любить мандрувати
- Як відпочиваєш?
Люблю подорожувати. За час роботи у Києві побував у багатьох країнах: В'єтнамі, Кореї, Росії, Бельгії, Греції, Португалії, Єгипті, Тунісі, Литві, Хорватії, Чорногорії на Кіпрі…З кожної поїздки обов'язково привожу фотографії, магнітики, вино та солодощі. На подарунки чекають колеги, друзі і рідні. Це вже такий собі ритуал. Взагалі я люблю робити подарунки, а головне, у цю мить бачити реакцію людей. А ще, я і квіти - це нероздільні речі.
- Чи вистачає часу на особисте життя?
- А таке життя є? Жартую…Чесно, часу майже немає. Єдина радість - вихідні- субота і неділя. Ці дні намагаюся максимально використати для релаксу. Оскільки живу сам, то займаюсь господаркою - перу, прибираю, готую.
- Ти - однолюб чи просто досі не знайшов свою половинку? Який твій ідеал жінки?
- Живу я поки що сам. Хоча, звичайно, про сім'ю мрію. Кохана людини у мене була, але ці стосунки не вдалося довести до логічного завершення... Я з тих, які спочатку дуже добре придивляються, а вже потім роблять висновки. Швидко не закохуюсь, але якщо вже закохаюся, то по-справжньому і надовго. Я - романтик, до того ж практичний, у стосунках вірний і щирий. Тому від коханої людини чекаю того ж. Краса для мене - не головне. Ціную душу, розум, дружелюбність, вміння себе показати, красиво розмовляти, а ще вміти вислухати і зрозуміти.
- З ким із людей хотів годинами балакати за кавою?
- У людях ціную щирість і доброту. Одразу бачу, хто є хто. З близькими друзями можу розмовляти й цілу ніч. У роботі люблю простих людей. Хоча їх дуже мало…
- Знайоме тобі таке відчуття як депресія. Як борешся з цим?
- Я і депресія? Ні, ніколи. А що це? Навіть не розумію такого визначення. Я взагалі з позитивних людей, і фраза "все буде добре" - це про мене.
Розмовляла Анеля ПРОТАСЕВИЧ, 068-105-76-32
Біографія
Володимир Лех народився 30 квітня 1984 р. в смт Дружба Теребовлянського району Тернопільської області. У 1999 р. вступив до Тернопільського технічного коледжу ТДТУ ім. І.Пулюя, спеціальність "Менеджмент організації”. У 2003 р. почав навчатися у Тернопільському державному технічному університеті, факультет економіки та управління. У 2003 р. працював журналістом рекламного відділу та новин на ТТБ. 2003- 2008рр. - журналіст, ведучий новин та авторських програм на “TV-4”. 2006-2007рр. - позаштатний кореспондент телеканалу "Інтер”. З 2008 р. - головний редактор, ведучий новин, авторських програм телеканалу "РАДА".
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер
Anonymous
Anonymous
Anonymous reply Anonymous
Anonymous
Anonymous