Частина селян повстала проти облаштування пристановища для приречених хворих у місцевій лікарні. Інша – мовчить, бо або самі там працюють, або їхні родичі. Головний лікар хоспісу запевняє: інфекційних хворих там не буде.
Справжня війна розгорілась навколо щойно облаштованого хоспісу у приміщенні колишньої протитуберкульозної лікарні, що у с. Плотича Тернопільського району.
Люди виступають проти розміщення у селі закладу, де доживатимуть віку приречені та смертельно хворі. Мотивують, що бояться інфекцій – того ж туберкульозу та СНІДу. Та вказують на паркан місцевих школи і садочку, які від хоспісу буквально на відстані кількох десятків метрів.
Згадують й за парк поруч з медзакладом. Це, кажуть, єдине місце у селі, де можна вийти на прогулянку з дітьми. А територія парку – ласий шмат. Село – фактично у передмісті Тернополя. І тому побоюються: не встигнуть і змигнути, територію парку віддадуть в оренду. І – прощавай, місце для прогулянок.
Другим пунктом, чому люди проти, є відсутність обмежень щодо діагнозів хворих, які у хоспісі доживатимуть віку. Чи це будуть хворі з відкритою формою туберкульозу, чи зі СНІДом. На словах, кажуть, їм пояснили: у закладі перебуватимуть тільки онкохворі. Але коли селяни попросили показати про це документ, їм відмовили.
- Коли ще у березні зібрали збори і я, як голова ініціативної групи, намагалась всі ці питання задати головному лікарю, мені в очі заявили: ви – куплена, і я з вами говорити не буду, - скаржиться Ірина Білас. – Мовляв, це земля і приміщення облради і я звітувати перед вами не буду. Але, перепрошую, це наше село. Це наші дороги, наш парк. Тоді які у нас на це все права?
До речі, парк, який бояться втратити мешканці – єдине місце відпочинку для селян. Удень там завжди можна побачити мам з візочками, дошкільнят та учнів.
Коли мешканці підняли документи, виявили чимало порушень. Зокрема, недотримання дистанції розташування закладів подібного типу до житлової зони. Має бути 1 тис. м. А фактично – кілька десятків метрів. Дозволу від санепідемстанції про діяльність хоспісу – теж немає.
Люди кажуть, що «за» функціонування медзакладу. Але хочуть там госпіталь для військових, бо жодного такого в області нема. Пропонували це й облраді. Але, скаржаться, влада їх просто не чує. Люди думають, що вся справа у землі. Мовляв, місцина – у кількох км від Тернополя. Земля дорога. Не виключено, що хтось вже поклав на неї оком. Тому, припускають, селян просто ігнорують, не звертають уваги та їхні протести і відкриті листи, де люди просять хоча б винести їхні прохання на сесію.
Частина села повстала проти хоспісу. Люди намірились йти до кінця і вже звернулись до юристів та шукають підтримки тернопільських нардепів. Інша частина села – мовчить. Це здебільшого працівники закладу, або члени їхніх родин.
Читайте також: Пацієнти хоспісу – тільки онкохворі. Інфікованих не буде
Проте перша відступати не збирається. Примирити обидві частині та повернути спокій у село може обласна влада. Якби лишень вислухала людські побоювання. І відверто відповіла на всі питання. Скажімо, відповіді на питання щодо однієї з претензій – про «інфекційність» пацієнтів», - журналіст з’ясував на місці того ж дня. Про те, що доживатимуть віку у хоспісі лишень онкохворі люди. Ні про який туберкульоз чи СНІД не йдеться, бо для таких хворих потрібні спеціальні заклади. Але ж якби хоч хтось це пояснив людям…
Коментар
Євген ГРИЦИШИН, (59 р.), в.о. голови сільради с. Плотича:
Читайте також: Щороку хоспісної допомоги потребує близько двох тисяч тернополян
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 16 від 17 квітня 2024
Читати номер