Як міськрада спробувала «насолити»

- Зауваження міськради щодо моєї справи просто смішні - каже Людмила Брунько. - Але відзивати скаргу з Апеляційного суду вони відмовлялись

Тернополянка Людмила Брунько успадкувала частку власності покійної матері у квартирі, а  через два місяці отримала повідомлення з Апеляційного суду. Виявилось, що міськрада оскаржує рішення суду, яким їй передали частку. Причина такої принципової позиції міськради, як каже жінка, - звичайнісінька помста. 

Тож пані Брунько, розуміючи, що міськраді принаймні нерви попсувати їй вдасться, запросила на засідання суду і журналістів. Справу розглядали 10 вересня. Як результат – Апеляційний суд відхилив позов міськради. Її представники так і не змогли пояснити, якої ж такої шкоди рішення суду першої інстанції завдає інтересам міськради. І наполягали, що воно – «незаконне, необґрунтоване та таке, що було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права». Тому його треба скасувати, а всі судові витрати щодо процесу покласти на пані Брунько.

Зауважимо, що міськрада діє на кошти платників податків, у тому числі й жінки, якій “встромляла палиці в колеса”.

– Я проживала у квартирі з мамою і сином, – розповідає пані Брунько. – І всі були власниками квартири. Коли ж матері не стало і виникла потреба переоформити  її частку на себе, пішла до нотаріуса. Там сказали – оскільки ніде не зазначено, якою ж часткою вона володіла, то я повинна визначити та успадкувати її  через суд. І тільки тоді можу приходити оформляти документи. Так і зробила – 7 травня суд виніс рішення.

У червні отримала рішення суду на руки й оформила всі документи. А в серпні прийшло повідомлення із суду, що міськрада подала апеляційну скаргу.

– Що такого ще не бачили і не чули, сказали мені і суддя, і нотаріус, – каже пані Людмила. – Адже це порівняно дріб’язкова справа, на які представники міськради навіть не ходять. А тут особлива увага. Я зрозуміла – причина в моєму прізвищі. Адже кілька років тому я і ще четверо активних жителів позивалися до міськради через її рішення перейменувати нашу вулицю з Черняховського на Героїв Крут.

Судилися з міськрадою
На суди через перейменування мешканці ходили чи не усією вулицею. Адже її перейменували без їхньої згоди. Та й про сам факт перейменування люди дізналися випадково, оплачуючи за комунальні послуги. Новина обурила, адже переоформлення усіх документів коштує чималих грошей. Компенсацію міськрада не збиралася комусь давати. Тож 10 будинків і майже 3000 жителів мали дати собі раду самі.

– Вони прийшли до влади і вирішили перейменовувати, почали з вулиці Черняховського, – каже пані Людмила. – Ми нічого не маємо проти Героїв Крут, але й пояснення міського голови про причини перейменування тільки показали  невігластво щодо знань про генерала Черняховського, справжнього героя війни.

На засіданнях головуючий суддя кивала головою на аргументи «черняхівців», додає жінка, а потім відмовила у задоволенні позовів без пояснень. Незважаючи на те, що вони вказували на конкретні порушення законодавства міськрадою під час примусового перейменування.

– Ми ж до суду не відразу подавали. Напевно, півроку писали листи та ходили на зустрічі, – додає пані Людмила. – І тільки після того, як зрозуміли, що говорити з міськрадою – те саме, що зі стіною, звернулися до суду. До слова, певною мірою своїм протестом ми допомогли й жителям інших вулиць – міськрада мала намір у 2011-му перейменувати понад 10 вулиць. Це і Живова, і 15 Квітня, і Танцорова і т. д. Але після резонансу вирішила цього не робити.

Суд зробив описку
Про суди чотирирічної давнини пані Людмила могла б і забути. Якби міськрада не втрутилася у банальну справу про успадкування тернополянкою майна матері. Справді, міська влада у подібних справах завжди виступає третьою стороною, однак рідко коли хтось з’являється на засідання.

– Почнемо з того, що мені мали б передати мамину частку без суду – я єдина спадкоємиця, – каже вона. – Але нотаріус відмовила мені у видачі свідоцтва на спадщину, мотивуючи це відсутністю конкретного розміру спадкового майна. Далі – в результативній частині рішення міськрайонного суду була описка,там зробили не маму мертвою, а мене. Але майже відразу винесли ухвалу про виправлення помилки. І суддя ще довго за це просив вибачення.

Однак коли рішення суду потрапило до міськради, там буквально вхопились за ці моменти. І хоч жінка вимагала у міського голови відкликати заяву, давши пояснення на усі претензії, той відмовився.

– Перше зауваження стосувалося того, що звернення до суду у моїй справі безпідставне, – додає пані Людмила. – Друге – що співвласник майна у зв’язку зі своєю смертю, тобто я, не може мати цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності. І це при тому, що вони знали про ухвалу про виправлення помилки.

Ще однією причиною апеляційної скарги міськради на рішення міськрайонного суду стала знову ж таки вул. Черняховського. Мовляв, суд виносив рішення щодо частки у квартирі на вул. Черняховського і не взяв до уваги, що рішенням сесії 2010 року її перейменували на вул. Героїв Крут. А відтак суд розглядав справу поверхово, не вникаючи в її суть, з порушенням норм Цивільного законодавства.
 
– Це просто смішно. Суддя спирався на базовий документ – „Свідоцтво про право власності на житло на вул. Черняховського”. І, безперечно, він знав про факт перейменування. Тому таку увагу до моєї справи інакше як спробою насолити не назвеш.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.