Дебют київського режисера у Тернополі викликав десятихвилинну овацію

Світлана ЧЕРНЕЦЬКА

Найочікуваніша подія театрального сезону - XII Всеукраїнський фестиваль «Тернопільські театральні вечори. Дебют» - стартувала 24 вересня пластичною драмою "Кураж".

У тернопільському драмтеатрі вчора було гаряче - тут розпочинались довгоочікувані "театральні вечори". Зал був наповнений вщерть, в холі стояли групки затятих театралів, театральні критики приготували блокноти та олівці для рецензій.

Фестиваль розпочинався із пластичної драми молодого київського режисера Олексія Скляренка "Кураж", поставленої за мотивами п'єси Бертольда Брехта.

- Я вже десять років працюю в театрі Романа Віктюка. - розповідає молодий режисер, для якого це - перші гастролі. - Пластика у постановці дуже мені близька, і я хотів, щоб драма була пластичною. Чому Брехт? А чому б і не Брехт?

Відео дня

Він усміхається, вважаючи таку аргументацію достатньою. Пояснює, що в творі Брехта достаньо емоцій, що дає змогу обійтись без слів. І справді - за 2,5 години спектаклю актори не промовляють ні слова. За них говорить танець, пластика тіл, емоції обличчя і суворий реквізит.

Фото 1 з 8

- Неймовірно талановита молодь, - захоплюється тернополянка Інна Лайко. - А як грають - особливо Кураж! Та в неї ж все на обличчі написано, кожна емоція! Особливо сподобалось, як у танці передали сцену наступу військ та як зобразили згвалтування Катріни. Навіть не уявляла, що такі ситуації можна передати в танці - і так емоційно.

"Кураж" - це історія жінки, яка іде крізь війну. Так розповідає сам режисер - і це бачать актори. Якщо у Брехта Кураж - цинічна торгашка, яка думає лише про себе і виторг, то у Скляренка вона - страдниця, яка ковтаючи сльози, хоронить своїх дітей, один за другим, і далі тягне лямку свого існування. Бо треба жити.

Кураж Брехта викликає зневагу і огиду, Кураж Скляренка - співчуття і повну тишу в залі. Тиша аж дзвенить, коли Кураж намагається стерти мітки Смерті з облич своїх дітей, коли намагається забрати у Смерті Катріну, коли оплакує розстріляного сина...

За виставу підприємлива маркітантка, яка має трьох дітей і коханця-кухаря, поступово втрачає трьох дітей. Старший гине від надмірної доблесті, другий - стає дезертиром і його розстрілюють, а наймолодша - божевільна Катріна, після згвалтування закривається в собі, однак в момент нападу на місто дзвонить у дзвони, щоб підняти народ, і стає жертвою снайпера. Кураж втрачає все - крім звичної лямки торгівлі і буденності,яку приречено закидає на плече і йде вперед, уже сама, без підтримки.

- Неймовірно! Яби переглянув цю драму ще і ще. - захоплюється, аплодуючи, тернополянин Андрій Мирончук.

Схоже подібні емоції розділяв увесь зал, який влаштував тривалу стоячу овацію київським гостям.