– Ми намагаємося показати громаду як місце, сприятливе для мешканців, – говорить бурмістр Бичини Роберт Швєрчек. – Ми включилися у програму репатріації (повернення – прим. авт.) поляків на Батьківщину – у нас поселилися люди з Казахстану, Грузії…
І хоча основою прибутків громади є звичні й для України податок на землю, доходи для юридичних та фізичних осіб, а також недоступні поки нам фонди Євросоюзу, Бичина орієнтується не просто на дохід, а й на розумні витрати та розподіл коштів.
– На капіталістичних підприємствах основну увагу звертають на економічні показники, отримання прибутку, а на підприємствах соціальної економіки, які розвиваємо, – на потреби людей, – каже пан Швєрчек. – Ми вирішили не замикатися на туризмі, а розвивати соціальну економіку, яка є дружньою до нього.
Таким чином у Бичині виникли декілька соціальних підприємств. Одне з них, кооператив Perunica у Бичині, утримує дитсадок, має магазин сувенірів і надає послуги туристам. У невеликій крамничці за 50 м від ратуші затишно. На вітрині лежать сумочки, дрібнички з дерева, блокноти – усе з написами Byczyna.
– Ми також є частиною Центру соціальної інтеграції Cispol. Середньовічні костюми у нашому магазині зроблені вручну. Ми їх не продаємо, а здаємо в оренду, – каже віце-голова Perunic'и Анна Юрчик. – А ще в межах міських мурів міськрада виділила землю, де ми займаємося туристичною діяльністю.
Окремий кооператив надає у Бичині гастрономічні послуги, а інший займається згаданим городищем, давніми ремеслами тощо.
– На зелені школи, які веде один із наших кооперативів, охоче приїжджають діти з великих міст, – деталізує пан Швєрчек. – Запис – на два роки уперед.
Згаданий Центр соціальної інтеграції Cispol діє у селі Поляновіци.
– Люди, які потрапляють до Центру, вчаться працювати, але також вчаться бути повноцінними членами суспільства. Намагаємося підтримати їх і тим, що можуть взяти кредити під низькі відсотки. Вони працюють у соціальних кооперативах, – розповідає бурмістр. – Зокрема, у нас є соціальний кооператив Las Vegas, який займається вирубуванням дерев і продажем дров. Він подає заявки на участь у тендерах, виграє, косить траву, на замовлення лісівників чистить ліс.
Cispol існує 10 років. Його створили для того, щоб боротися із виключенням людини із суспільства, говорить його керівник Віолетта Кардас.
– Це соціалізація осіб із обмеженими фізичними можливостями, з алко- та наркозалежністю, – каже вона. – Йдеться про психологічну реабілітацію, професійну орієнтацію. Також маємо столярні верстати, курси догляду за домом, заняття з художніх ремесел. У селах ведемо клуби для догляду за дітьми – щоб матері могли ходити на роботу. Загалом через наш центр пройшли 425 осіб. Понад 40% із них пішли до праці, ще близько 30% працюють за трудовою угодою, а декому, на жаль, не вдалося допомогти. Я поважаю людей, які зіткнулися з ігноруванням на ринку праці. У них є величезний потенціал, який просто потрібно задіяти.
Із 1 січня 2016-го Cispol є бюджетною організацією громади. До того бюджет центру формували 250 тис. злотих дотації від ґміни, 300 тис. злотих інтеграційної допомоги від повітового центру зайнятості і 400 тис. злотих власного заробітку.
Саме підопічні Cispol, вони ж – працівники одного з кооперативів, прибирають у ґміні, обслуговують 120 смітників. Люди з центру навіть складають серветки для світових Днів молоді, що пройдуть 26-31 липня у Кракові.
До Cispol'у звернувся підприємець, який виграв тендер, але йому забракло потужностей власного бізнесу. Таким чином у Бичині дбають про людей з особливими потребами, дають їм роботу і шлях до самореалізації. Працівники органів самоврядування Польщі, соціальних підприємств і громадські активісти переконані, що практика таких міст, як Бичина, може стати у великій нагоді українцям.
Читайте також на цю тему:
"Польський досвід реформ: чого українці можуть навчитися у сусідів"
"Польський досвід реформ: як громада збудувала собі городище і заробляє на ньому"
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер
К. Денис
Так буде і у нас: «Ефект децентралізації: науковий центр і 3D-кінотеатр в чеському селі»
http://www.radiosvoboda.org/content/article/27752624.html