Батьки загиблих бійців “Збруча” й АТО просять справедливого суду

Нагадаємо, трагедія трапилася в ніч на 1 лютого на Херсонщині. Внаслідок пожежі загинули шестеро бійців батальйону "Збруч" - хлопці із Тернополя та області.

Судове засідання вже вдруге перенесли, оскільки обвинуваченого Власюка етапують із Миколаївської області. Однак в суді запевнили, що найближчим часом він таки буде в Тернополі, і тоді призначать нову дату засідання.

Батьки бійців скаржаться, що за останніх півроку так  і не почули елементарного вибачення від командування. Вони пояснюють, що хочуть справедливості. Але її суть - не лише  в тому, щоб засудити одного бійця із ремонтної бригади, якого і звинувачують у підпалі. Потрібно перевірити, чи дії військових командирів були адекватними.

Деякі із батьків загиблих біців кажуть, що бачили задокументовані свідчення обвинуваченого, де він зізнається, що справді облив бензином приміщення і кинув гранату. Бо напередодні отримав звістку про загибель товариша в зоні АТО і зовсім втратив голову.

- Але хіба Власюк наших дітей розмістив в зачиненому приміщенні із заґратованими вікнами? - каже мати загиблого бійця Павла Римара пані Тетяна. - То хіба лише його провина? Чому командування до сих пір не зібрало нас всіх, нас же не так багато - шестеро родин, чому нам не пояснили, як загинули наші діти?

Деякі батьки вже їздили на місце трагедії, кажуть, що в тій історії багато чого не “клеїться” докупи. Мати Назара Сикліцкого пані Надія стверджує, що те приміщення, де розмістилася бригада батальйону, найбільше зруйноване зовсім не там, де показують джерело вогню.

- Крім того, якщо моя дитина загинула внаслідок пожежі, то має бути обгоріле тіло. А не лише одна я отримала буквально якісь рештки. Таке враження, що одне тіло поділили на три сім’ї - і віддали, аби поховати. Ми хочемо знати, що там відбулося,  - плаче Надія Сикліцка. - У нас забрали найдорожче. А тепер навіть не можуть визнати своєї провини, не можуть навіть правильно написати прізвище мого сина. Ларін передав хлопцями нагороду моєму синові, а там прізвище написано не так. То як, як наражати на небезпеку, то вміють, а правильно написати посмертну нагороду не змогли? Як так можна?

Підтримати батьків бійців “Збруча” прийшли й інші батьки, сини яких загинули в зоні АТО.

- Мій син, Лотоцький Віталій, загинув під Дебальцево, - каже його мати пані Галина. - Ми сьогодні тут, бо хочемо справедливості. Чому одні бійці Нацгвардії повертаються додому через місяць із високими зарплатами, при тому, вони стоять за спинами наших синів, які були на передовій, а винних у смерті наших дітей не можуть знайти? І держава дає їм 75% пільг, отримують високу зарплату. Їдуть туди на місяць і назад, а в результаті повністю всім забезпечені. А ми поховали дітей, а  з нас починають ще  й пільги знімати, бо ми отримали на них пенсію, вищу, ніж встановлена норма 1700 грн.

За останні півроку жодного слова від військкоматів батьки не отримали. Пані Лотоцька взагалі отримала документи, де вказано, що вона живе в місті Тернополі Вінницької області.

- Це Генштаб такі документи виписує? Я поховала дитину, а мені щоразу краять серце отакі речі. Чому така різниця між Нацгвардією і призваними хлопцями? Ми хочемо справедливості, вибачення і хоч трішки людської поваги і співчуття до наших чорних хустин, які тепер носитимемо до кінця життя.